У науковій бібліотеці Закарпатської академії мистецтв з нагоди святкування 132-річчя від дня народження засновника художньої освіти Закарпаття, видатного митця Адальберта Ерделі, оформлена книжкова виставка: «Барви і світло: життя та творчість Адальберта Ерделі».
Інформаційна довідка про Адальберта Ерделі (Гриць)
(1891—1955)
Адальберт Ерделі належить до числа провідних художників, що діяли на території сучасної України в ХХ столітті. Народився А. Ерделі 25 травня 1891 р. в с. Загаття, тепер Закарпатської обл. Його батьки — сільський вчитель Михайло Гриць та мати Ілона Цайскі виховували 11 дітей. В 1901 році у зв’язку з політикою угорського уряду на Закарпатті сім’я прийняла нове прізвище Ерделі. Юний Адальберт Ерделі здобував середню освіту в гімназії м. Мукачево та вчительській семінарії м. Мараморош Сігет (тепер Румунія), яку закінчив у 1911 році. Протягом 1911-1916 рр. навчався в Будапештському угорському королівському художньому інституті. Паралельно вдосконалював свою майстерність в Кечкеметській художній колонії. Його вчителем з фаху були І. Ревес, А. Івані-Грюнвальд, Т. Земплені, К. Ференці, Ф. Ольдяї. Найулюбленішим вчителем А. Ерделі був Карой Ференці.
Отримавши диплом професійного художника та вчителя малювання А. Ерделі протягом 1916-1922 рр. викладає малюнок в горожанській школі, гімназії та семінарії м. Мукачева, продовжуючи працювати творчо, в основному як живописець-портретист. Вирішивши присвятити себе мистецтву і досягненню в ньому вершин досконалості їде в 1922 році в Мюнхен, де перебуває до 1926 року. Тут він працює в студії художника Франке, виконує багато портретів відомих людей Мюнхена, в тому числі головного редактора баварської газети “München Augsburger Abendzeitung”, з допомогою якого організовує в 1923 році власну виставку творів у найбільшому виставковому центрі “Glaspalast”.
Під час перебування в Німеччині А. Ерделі вивчає твори класиків образотворчого мистецтва в музеї “Пінакотека”, цікавиться творчістю німецьких майстрів портретного живопису Шмуцлера та Зомбергера, відвідує такі німецькі міста, як Берлін, Дрезден, Гамбург, Ліпче, Куксгафен, знайомиться з творчістю художників експресіоністів. Перед поверненням додому А. Ерделі здійснює поїздку по Італії маршрутом Рим-Неаполь-о.Капрі-Мілан-Піза-Падуя. Свої враження цього періоду художник виклав у автобіографічних романах “DIMON” (1922) та “IMEN” (1924), а також у щоденниках. Письмові твори автора пронизує домінуюча думка — “душа, що страждає від мистецтва і любові”.
Після повернення на Закарпаття А. Ерделі приступає до педагогічної діяльності в Ужгородській півчо-учительській семінарії та інших навчальних закладах. Разом з Йосипом Бокшаєм він організовує в 1927 році приватну Ужгородську публічну школу рисунку, учнями якої були такі відомі митці, як А. Коцка, Е. Контратович, А. Борецький, А. Добош, З. Шолтес та інші. Одночасно з педагогічною діяльністю продовжує активно творчо працювати, про що свідчать виставки в Ужгороді, Брно і Празі. Результатом цієї діяльності стала закупка чехословацьким урядом творів А. Ерделі та його творче відрядження в 1929 р. у Францію. Тут він знайомиться з художниками П’єром і Генрі Жанет, Андерсом Остерліндом, головним редактором газети “Ле Петіт Парізієн” п. Бішат та іншими цікавими особистостями. Відчутний слід в творчій біографії Ерделі залишило перебування в художній колонії замку Гаржілес у місцевості Аржентон, де він працював разом із художниками Франції, Голандії, Бельгії. Роботи виконані тут експонувалися на виставках у Парижі на Єлісейських Полях та у Бельгії. Наслідком перебування А. Ерделі у Франції протягом 1929-1931 рр. стало переконання, що світове мистецтво твориться в Парижі, а кульмінаційною його точкою є творчість Сезана.
Після повернення додому з Франції А. Ерделі включається до активної громадської, творчої і педагогічної діяльності. Вже в 1931 році створюється в Ужгороді Товариство діячів образотворчого мистецтва Підкарпатської Русі, яке очолює сам А. Ерделі. Членами товариства стали багато його учнів. Протягом 30-х і початку 40-х років ХХ століття твори А. Ерделі виставлялися в Закарпатті, Братіславі, Кошіцях, Брно, Пряшеві, Будапешті, Відні, Варшаві, Мюнхені, Римі, Венеції, Неаполі і багатьох інших містах Європи. Водночас художник продовжує працювати як педагог в навчальних закладах міста Ужгорода, де заохочує до образотворчого мистецтва юні таланти. До 1945 року значна частина його учнів після закінчення Ужгородської півчо-учительської семінарії вже працювала вчителями в початкових і горожанських школах Закарпаття.
Після воз’єднання Закарпаття з Україною Адальберт Ерделі став головним ініціатором створення обласної організації Спілки художників України та відкриття в Ужгороді вищого художнього навчального закладу. В березні 1946 року замість вищого навчального закладу було відкрито Ужгородське художньо- промислове училище, а в серпні 1946 року розпочала свою роботу Закарпатська організація Спілки художників України і очолив їхню діяльність А. Ерделі. Членами спілки та викладачами училища в переважній більшості стали його учні. Твори А. Ерделі і серед них такі відомі, як “Юна художниця” (1928), “Циганки” (1928), “Портрет Андерса Остерлінда” (1930), “Портрет А. С.” (1931), “Натюрморт з яблуками” (1939), “Вид Ужгорода” (1940-і рр.), “Мукачівський замок” (1947), “Міст у Дьорбі” (1943), “Натурниця. Пробудження” (1946), “Автопортрет” (1950), “Портрет артистки К. Балог” (1951) та сотні інших є достойним внеском маестро в скарбницю українського образотворчого мистецтва. Педагогічна і громадська діяльність А. Ерделі дозволяє вважати його головним засновником закарпатської художньої школи. Його найвідомішими учнями є такі митці, як Андрій Коцка, Ернест Контратович, Адальберт Борецький, Володимир Микита, Микола Медвецький, Едіта Медвецька, Юрій Герц, Ференц Семан та інші. Останні роки життя художника були затьмарені перслідуванням з ідеологічних мотивів. В 1947 р. він був усунений від керівництва Ужгородським художньо-промисловим училищем, а в 1949 році його звинуватили у космополітизмі та буржуазному формалізмі і позбавили права керувати обласною організацією Спілки художників України, які він фактично створив. В 1954 році в Ужгороді відбулась остання прижиттєва виставка творів А. Ерделі. 19 вересня 1955 року художник помер. Похований в м. Ужгороді на кладовищі “Кальварія”.
