МИКОЛА МУШИНКА,

доктор філологічних наук, професор, 

закордонний член Національної академії наук України, 

професор Закарпатської академії мистецтв

Микола Мушинка – видатний діяч сучасності, фольклорист, україно-, мистецтво- та літературознавець, бібліограф українського походження, доктор філологічних наук, член Міжнародної комісії з дослідження національної культури Карпат та Балкан, дійсний член НТШ, Президент НТШ у Словаччині, голова Асоціації українців Словаччини, іноземний академік Національної академії наук України, один з найповажніших дослідників культури Закарпаття.

Микола Мушинка – уродженець Пряшівщини, відомий у світі культуролог, зі складною творчою біографією, який сьогодні викладає спецкурси в Закарпатському художньому інституті. 

Він (словац. Mikuláš Mušinka) народився 20 лютого 1936 року в селі Курів Бардіївського округу (Східна Словаччина). Закінчив Руську гімназію у Пряшеві. Вищу освіту одержав у Карловому університеті в Празі, де під керівництвом І. Панькевича та Є. Врабцової почав вивчати фольклор південних лемків. З 1960 р. працював у кабінеті україністики Кошицького університету (Пряшів). Вчився в аспірантурі у Празькому та Київському ім. Т. Г. Шевченка (1964–1966 рр.) університетах. У 1967 р. здобув ступінь кандидата наук. Був висланий з СРСР через контакти з дисидентами (нелегально перевозив через кордон у Чопі працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»).

Під час роботи в Пряшівському університеті (1960–1972 роки) опублікував понад 200 наукових робіт, науково-популярних статей, рецензій (розвідки про В.Гнатюка, Ф.Колессу, Ф.Главачека та інших, які на сьогодні залишаються актуальними і нічого кращого ніким ще не написано)). Допомагав створювати експозицію етнографічно-меморіального музею Володимира Гнатюка, спорудити пам'ятник на запущеній могилі Володимира Гнатюка у Львові.

За протест проти введення військ Варшавського договору в Чехословаччину зазнав переслідувань (1968), був відлучений від наукового і літературного життя.

За спілкування з дисидентами був звільнений у 1971 р. та змушений був працювати пастухом, кочегаром (1972–1990 рр.). Не був запрошений на проведення наукової конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження В. М. Гнатюка на Тернопільщині (хоч М. Мушинка є найвідомішим гнатюкознавцем). Продовжує публікації своїх досліджень за кордоном. У  1990 р. був реабілітований та повернувся в Пряшівський університет на посаду завідувача Науково-дослідним відділом кафедри україністики.

Сьогодні на пенсії. Проживає в Пряшеві. Продовжує наукову роботу.

Псевдоніми: Микола Вірук, Микола Гнатюківський, Микола Пастушенко, Петро Ігорчук та ін.

Наукові інтереси та творчий доробок Миколи Мушинки – гідні подиву: він – автор більше 200 наукових розвідок, понад 1000 статей, 350 рецензій, 50 книг, автор праць «З українського фольклору Східної Словаччини» (1963 р.), «Фольклор русинів Войводини» (1976, 1987 р.), «Українська усна словесність» (1973 р.) та інших, понад 70 праць про Володимира Гнатюка, дослідник творчості Івана Панькевича, Тараса Шевченка, Івана Югасевича, Олександра Духновича, Флоріана Заплетала, Володимира Січинського, Івана та Ореста Зілинських, Степана Клочурака, Фердинанда Колесси, Франтишека Главачека, Святослава Гординського, Олекси Новаківського, Станіслава та Софії Дністрянських, Степана Рудницького, Олени Теліги, Олени Рудловчак, Степана Папа, Василя Капішовського, Івана Кулеця, Тараса Кущинського та багатьох інших. Микола Мушинка у 1992 р. захистив докторську дисертацію в Києві в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського (Диплом доктора філологічних наук № 1 в незалежній Україні). У Пряшеві заснував Асоціацію україністів Словаччини та Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Словаччині. Збирає і досліджує фольклор українського населення Східної Словаччини. У 1991 р. обраний професором УВУ в Мюнхені. Лауреат премій ім. П. Чубинського, І. Франка, Д. Нитченка, В. Ґренджі-Донського, румунської премії «Корона Карпатика», фундації ім. Тараса Шевченка та ін. 

І сьогодні Микола Іванович Мушинка активно продовжує науково-дослідну роботу, займається збереженням архівів зарубіжних українців, переймається долею незаслужено забутих чи відсторонених митців, повертає їх спадщину українському народу, видаючи їх твори в Україні, Європі та Америці, демонструючи на різноманітних виставках художні полотна зі своєї колекції, опікується їх памʼяттю, зокрема перепохованням, відновленням документальної справедливості, доглядом могил та под. Акад. Мушинка ‒ автор сотень культурологічних гасел до українських і зарубіжних енциклопедичних видань, організатор і ведучий фольклорно-етнографічних та культурно-мистецьких конференцій, експедицій, фестивалів, свят,  активний учасник багатьох наукових форумів в Україні та за кордоном.

Сьогодні Микола Іванович Мушинка – професор кафедри культури та соціально-гуманітарних дисциплін Закарпатської академії мистецтв, який із задоволенням ось уже впродовж десяти років читає спецкурс для магістрів «Культури зарубіжних українців».

Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 80-річчю від дня народження акад. М. Мушинки. Виступає акад. М. Жулинський

На виставці в Ужгороді 

разом з Сергієм Квітом та Іваном Небесником 

Микола Мушинка проводить лекцію про родину Дністрянських для магістрів ЗАМ у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького

На могилі Софії та Станіслава Дністрянських