СВИДА 

Василь Іванович

(1913-1989)

лауреат Національної 

премії ім. Т. Г. Шевченка

Народився 22 жовтня 1913 року в с. Пацканьово Мукачівського району Закарпатської області. Виховувався в селянській родині. Після закінчення початкової народної школи робив спроби отримати протягом 1927-1929 рр. професію в галузі сільського господарства. Довідавшись про набір учнів до школи з художньої обробки дерева в селищі Ясіня, організованої чехословацьким урядом, Василь Свида поступав сюди на навчання в 1930 році. Серед вчителів школи були чеський живописець О. Єлень, скульптор Г. Голишовський, відомий різьбяр В. Фулік.

Після закінчення школи в 1934 році В. Свида виконував замовлення у майстрів-підрядчиків І. Павлишинця та А. Демчика, оздоблюючи дерев’яною різьбою сільські церкви. Виконував роботи також за ескізами Й. Бокшая, що був провідним художником Закарпаття в галузі сакрального мистецтва.

У 1937 році в пошуках роботи В. Свида відвідує ряд міст і містечок Чехословаччини. В м. Брно він зупиняється на тривалий час, де працює в майстернях братів Котрбових, що займалися реставрацією та виконанням церковної скульптури. В Чехословаччині В. Свида знайомиться з визначними пам’ятками мистецтва різних епох, відвідує музеї, працює в студіях малюнку і ліплення. З часом під керівництвом відомого скульптора і реставратора Германа Котрби різьбяру із Закарпаття доручають переводити в матеріал виліплені майстром моделі, що стало серйозною школою майстерності для майбутнього скульптора.

Після закінчення Другої світової війни в червні 1945 року Василь Свида повертається на Закарпаття. В Ужгороді в цей час А. Ерделі, Й. Бокшай, А. Коцка, Ф. Манайло та інші митці в тісній співпраці з художниками з Києва розпочали роботу зі створення Закарпатської обласної організації Спілки художників. У серпні 1946 р. така організація на чолі з А. Ерделі була створена.

Перші роботи В. Свиди, як вільного художника були декоровані геометричним орнаментом тарілки і скриньки. Отримавши схвалення своїх старших колег, художник вирішив працювати над створенням фігурних композицій, першою з яких стала композиція «Поцілунок матері». Ця робота і наступні – «Гуцулка з конем», «Мати годує дитину», «Гуцульська родина» – виставлені на Другій обласній виставці творів закарпатських художників в 1946 р. в Ужгороді, а також композиція «Весна», експонована в 1947 р. на Ювілейній всесоюзній художній виставці в Москві, принесли автору великий успіх. Обравши для себе шлях жанриста-оповідача, В. Свида демонструє вміння бачити прекрасне у повсякденному, використовуючи реалістичні засоби виразності. Твори митця вирізняються композиційною та виконавською виразністю, економністю виражальних засобів, вони є близькими за стильовими ознаками до народної скульптури.

Поряд з основним матеріалом – деревом, Свида пробував свої сили також у інших матеріалах — теракоті, майоліці, гіпсі, а також у різних техніках – круглій скульптурі, барельєфі, контррельєфі. Серед відомих барельєфних робіт художника в повоєнні роки привертають увагу «Гуцульська родина» (1946), «Весна», «Осінь» (1947), «Вранці» (1949). 

Паралельно з творчою діяльністю В. Свида залучається до педагогічної діяльності в Ужгородському художньо-промисловому училищі, де працював 30 років (1946-1976) на відділенні художньої обробки дерева. Декілька разів його обирали депутатом до Верховної Ради УРСР, до Закарпатської обласної та Ужгородської міської рад народних депутатів. Протягом десяти років (1951-1961) В. Свида очолював Закарпатську організацію Спілки художників України. 

У процесі творчого зростання художник переходить від створення одно-двофігурних статичних композицій до все більш складних, багатофігурних творів, таких, як: «Весною на полонину» (1954), «На полонину» (1959), «Одягають молоду. Весілля» (1964), «Весільна професія» (1966), «Повернення з полонини» (1967) та ін.

В. Свида брав участь у всіх повоєнних виставках, що проходили в місті Ужгороді, у всіх республіканських виставках, де виставлялися закарпатські художники, в тому числі у груповій разом з Й. Бокшаєм, Г. Глюком, З. Шолтесом в 1966 році в Москві. Персональні виставки творів художника відбувалися в 1968 р. у Києві, в 1973 р. в Ужгороді, в 1977 р. в Ужгороді і Мукачеві. За творчі успіхи митцеві присвоєно в 1957 р. почесне звання заслуженого діяча мистецтв УРСР та в 1973 р. народного художника УРСР.

Одним із напрямків творчих пошуків В. Свиди в пізніший період його мистецької діяльності став скульптурний портрет, включений в жанрову композицію. Сюди відносяться такі відомі праці художника, як: «Знову в рідній хаті» (1976), «Моя сім’я» (1983), «І. Чуса та В. Шорбан – герої Монреаля-67» (1975), «Герой Соціалістичної Праці Ю. Пітра в полі» (1976). Вершиною творчості В. Свиди став грандіозний за змістом і виконавчою майстерністю горельєф «В сім’ї єдиній» (1978-1982), за який він у 1983 р. був удостоєний Державної (нині – Національної) премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.

В. І. Свида працював дуже інтенсивно аж до самої смерті, що настала внаслідок важкої хвороби 19 квітня 1989 р., і похований на Кальварії в Ужгороді. На його могилі встановлено надгробний пам’ятник роботи скульптора Михайла Михайлюка. На будинку, де проживав В. Свида, встановлено меморіальну дошку.