БОРЕЦЬКИЙ

Адальберт Адальбертович

(1910-1990) 

Адальберт Борецький (Войтех Войтехович; 14 лютого 1911 , Убля,  Австро-Угорщина – 12 червня 1990, Кошице, Словаччина) – українсько-словацький художник, педагог, громадський діяч.

Народився 14 листопада 1910 р. в с. Убля (Словаччина) (в Енциклопедії Сучасної України дата народження вказана 14 листопада 1910 р.) у сім'ї учителя. З юного віку захопився живописом. У 1927-1931 рр. вчився в Ужгородській публічній школі малювання у класі Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая. У 1930-ті роки, вже сформувавшись як творча особистість, увійшов до Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі, членом якого був у 1935-1939 роках. 

Після закінчення Ужгородської вчительської семінарії тривалий час учителював, зокрема, у горожанській школі Великого Бичкова на Рахівщині. У 1945-1948 роках – викладач Ужгородського училища прикладного мистецтва. Сприяв створенню Спілки художників Закарпаття, працював у громадських установах. Член Національної спілки художників України (1946). Пізніше цілком присвятив себе мистецтву. 

Від 1964 року проживає у місті Кошице (Словаччина), де у той час жили його близькі родичі. 

Активний учасник художніх виставок з 1933 року. Твори Адальберта Борецького експонувалися на Всесвітній виставці в Нью-Йорку (1939). Зберігаються в музеях Ужгорода, Братислави, Будапешта та ін. міст. Персональна виставка митця відбулася 1980 року у місті Пряшеві, Словаччина. 

Помер 12 червня 1990 року в місті Кошице.

Працював переважно в галузі жанрового і пейзажного живопису, а також станкової графіки. Серед творів: серія «Народні танці» (30-і рр.), «Аркан» (1942), «Біля розп’яття» (1943), «Рахівська мадонна» (1943), «Страта марамороських патріотів» (1946), «Повернення гуцула-партизана» (1947), «Бокораші» (1948), «Село під горою» (1957), «Хата бабусі» (1963), пейзажі Словаччини (1964-71). 

А. Борецький – автор декоративних панно, зокрема, розпису (на сьогодні знищеному) на будинку А. Ерделі в Ужгороді (1940).

Поряд із звичними для митців його покоління пейзажними темами й натюрмортами, художник захоплений сценами трудової діяльності в Карпатах. «Природа є головним вчителем митця», – казав Борецький. Він роками варіює сюжет лісорозробок і вивезення лісу, досягаючи вражаючого динамізму композиції, заданого розташуванням дерев і зрізаних стовбурів, напруженими позами лісорубів і коней, що тягнуть навантажені вози. В краєвидах його цікавлять особливі стани природи, тема зими. Його романтизм очевидний у сценах танців, зустрічі закоханих, у графічних роботах із фігурами у складних ракурсах. Усе це добре вписується у бачення світу художника: «Живопис – дзеркало всього найпрекраснішого, що пропонує нам Всесвіт».