Сім років поспіль професор Микола Мушинка читає лекції в Закарпатській академії мистецтв. Для академії – це велика честь. Для студентів – велике задоволення. Курс, який читає академік, називається «Культура зарубіжних українців і Закарпаття та чесько-українські взаємини». Науковець прагне дати студентам знання про культуру зарубіжних українців, зокрема закарпатців, про чесько-українські культурні взаємини з метою формування цілісного уявлення про літературно-мистецьке життя краю в контексті України і Європи. Адже тоді студенти зможуть осягти глибинну сутність спадщини митців свого краю, космосу духу земляків, реалій дійсності, сприймати й поціновувати їхній художній набуток; поглиблювати знання про історію рідного краю, його найвидатніших діячів культури й мистецтва, що творили поза межами Закарпаття; поглибити відомості про життя і творчість митців слова, художників, композиторів рідного краю; плекати в собі почуття гордості за творчих людей, славних краян; розвивати інтерес до творчого доробку письменників Закарпаття; трактувати культуру Закарпаття як невід’ємну складову української і європейської культури. 

Курс культури зарубіжних українців Закарпаття є системно-історичним. Його побудовано, в основному, на власних дослідженнях автора, який хоче наблизити студентам українську еміграцію в різних країнах світу та показати її внесок в культуру Закарпаття, зокрема у міжвоєнний період, коли воно входило до складу Чехословаччини.

За підрахунками Миколи Мушинки, у цей період в різних ділянках культури нашого краю діяло понад п’ятсот політичних емігрантів зі Східної України, Галичини та Буковини з вищою освітою або професіоналів у своїх галузях знань. У той же час на Закарпаття приїздила значна група чеських спеціалістів з метою підняти рівень культури місцевого населення. У радянський період діяльність перших і других замовчувалася або була представлена в негативному плані. А це замовчування значною мірою продовжується і по сьогодні. 

У рамках позааудиторної роботи зі студентами академік щоразу проводить екскурсії на місця, пов’язані з українською еміграцією та „чехами”, презентує рідкісні видання, фотографії та відеофільми на цю тему, заохочує студентів до написання курсових робіт на теми: „Володимир Гнатюк і Закарпаття” (на основі його монографій), „Музична школа Софії Дністрянської в Ужгороді (1936-1939)” (на основі його архівних матеріалів, подарованих Закарпатському обласному музеєві), „Гітарист Степан Рак і його закарпатське коріння” (на основі його досі не публікованих матеріалів на цю тему).

Цього року, завершивши курс, Микола Іванович організував для студентів та викладачів пізнавально-навчальну екскурсію Словаччиною та Польщею. Це були незабутні три дні. Три дні долучення до глибокої духовності, доторку до високої культури, наповнення дивовижною естетикою, пізнання своєї нації і… спілкування, спілкування, спілкування…

Маршрут екскурсій ретельно розроблявся панством Мушинок – пані Магдою і паном Миколою. Ми відвідали Музей української культури у Свиднику та його філії, Бардіїв і Бардіївські купелі, побували в Польській Криниці, побачили найдавніші дерев’яні церкви Словаччини, ознайомилися з пам’ятними місцями Пряшева, подивилися виставу Пряшівського театру «Микола Шугай»… Та найголовніше – ми жили на обійсті Мушинок у його рідному селі Курів і два вечори поспіль мали щасливу можливість безпосереднього спілкування з цим Велетнем Українського Духу, побачити його за буденними справами, біля вогнища з печеною картоплею, і … такого натхненного, активного, всезнаючого, завжди несподівано-цікавого. 

Окрилене обличчя, розкуйовджені вуса, молодечий погляд, притишений голос, а загалом – ЩАСЛИВИЙ У СВОЇЙ ПРАЦІ ЧОЛОВІК… Заклопотана організаційними справами пані Маґда, відкрита і щира у спілкуванні, перейнята нашими найменшими проблемами, а загалом – НЕЗАМІННА СЕКРЕТАРКА-БЕРЕГИНЯ АКАДЕМІКА… Таким запам’ятається нам подружжя Маґди і Миколи Мушинок. 

Своїми враженнями поділилися учасники поїздки.

Що таке Словаччина? Для мене Словаччина – це незабутні враження, яскраві пригоди і теплий прийом. Нам сподобалося гуляти чарівними містами Словаччини в супроводі найкращого екскурсовода Мушинки Миколи Івановича. Ми відвідали старовинні міста Бардіїв та Свидник, а також Криницю в Польщі. Але найкраще нам запам'яталася поїздка в Пряшівський театр. Гра акторів і декорації були неперевершені. Після театру в нас залишилося багато незабутніх вражень. Дякуємо академії і нашим чудовим кураторам за чудово організовану поїздку.

Анталик Вікторія, Нагнибіда Юрій

Поїздка за кордон була моєю мрією. Завдяки нашим прекрасним кураторам ця мрія здійснилась.  Чудова організація, програма та просто компанія.  Дуже дякую  Мушинці Миколі Івановичу  за терпіння до нас, хороші умови, екскурсію по цікавих історичних місцях та ініціативність! Нам все дуже сподобалось, з нетерпінням чекаємо нових подорожей!

Леся Тимчій

Дякую долі за чудову поїздку в Словаччину і Польщу. Я був приємно вражений під час подорожі, наскільки цікаві були екскурсії по старовинних церквах і храмах. Варто також відзначити архітектурні особливості тих міст, в які ми приїжджали, найбільше мені сподобалось в Пряшеві. Огорнуті особливою атмосферою були вечері біля вогнища із народними співами. За всі три дні нашої поїздки я жодної хвилини не пошкодував, що погодився на неї. І щиро вірю в те, що вона була не остання. Ще раз дякую!!!

P.S. З повагою Петро Бабій і його амазонки

Дякую за поїздку, було дуже класно, нам дуже сподобалось, особливо в театрі  було неймовірно…

Ярема Тетяна

Поїздка була дуже чудовою. Найбільше сподобалось м. Пряшів своєю історичністю, куточком середньовіччя... Велике спасибі академіку Миколі Мушинці за організацію поїздки.

Вершлер Ела

Дякую за цікавий та корисний відпочинок! Дуже вразило, з яким натхненням М. І. Мушинка ділився своїми знаннями з молодим поколінням. Для нас, як для людей мистецтва, ця екскурсія була дуже цінна, адже вона відкрила частинку історії та мистецтва Словаччини і Польщі. Із задоволенням буду згадувати цю подорож!

Малєєва Ксенія

Бути академкерівником ‒ справа серйозна і річ вельми відповідальна, особливо, якщо ти академкерівник у такому закладі, як академія мистецтв, а ще, якщо ти їдеш на екскурсію з такими студентами, як наші художники… Бо ж мистці ‒ люди творчі, особливі, самодостатні, до кожного треба мати підхід, нікого не обділити увагою і при тому залишатися ненав’язливим… Поїздка до Миколи Мушинки засвідчила, що наші вихованці (крім всього, що вже було перераховано) справді готуються стати достойними творчими людьми: вони допитливі, спраглі до знань, вміють бачити красу і оцінити її, толерантні, компанійські, добрі, виховані, цінують і поважають те, що їм дають Викладачі, а у випадку з Миколою Мушинкою ‒ особливо, вміють ґречно подякувати їм, врешті вміють по-справжньому відпочивати… Гордимося Вами!

Оксана Вагера, Віта Чорнак-Щока, 

викладачі академії, академкерівники

Надзвичайно рада, що вдалося пережити такий насичений культурний вікенд у товаристві Миколи та Магди Мушинок. Три дні мандрівок українськими стежками Східної Словаччини: відвідини перлин дерев’яної архітектури, музейні та театральна «експансії» у Свиднику, Бардієві та Пряшеві – мала дещиця вражень, які залишаться на довгі роки. Наші вечірні ватри у колі колег й студентів з подружжям Мушинок – унікальна можливість пірнути в історії, які не прочитаєш у книгах. Життєві спогади пана Миколи, розлогі оповіді про тих, з ким зустрічався, товаришував та працював, справді, – золоті сторінки української культури ХХ століття. Крізь простір і час проглядалась непроста доля русинів-українців, історії яких ця Людина-Легенда присвятила все своє життя. Тож дай, Боже, здоров’я та років життя Вам, пане Миколо і пані Магдо, аби доля подарувала нам ще наступні зустрічі!

Оксана Гаврош

«Могутній русин, як Франко…» Ці слова взяті з присвяти шановному пану академіку Миколі Мушинці, які український поет Дмитро Павличко написав йому у травні 2015 року. Напевно, краще й годі сказати про пана професора, усвідомлюючи собі весь той гігантський обсяг труду та клопіткого щоденного пошуку нашої української самобутньої культури. 

Упродовж двох травневих днів на землях української Пряшівщини ми мали нагоду бути поруч цього «могутнього русина» і вже не з книжок чи світлин, а безпосередньо задивлятися у глибину цього любителя української культури. У кількох реченнях неможливо описати цю велику постать, її досягнення, науковий подвиг. На фоні нашого блідого сучасника, який збився на манівці та без жодної ідентичності блукає світами примар у пошуках змісту, Мушинка як «пряшівський Мойсей» лагідними письменницькими руками гортає «життя і правди глибину». Це гортання правди насправді жертовна праця «Мушинки, мушечки, бджоли», цілковитої посвяти себе своїй рідній Україні, її народові. 

Простота у бесіді та гігантські брили знань – ось особливість пряшівського Миколая. Години спілкувань та людської приязні, пізнавальні екскурсії, довгі і цікаві розмови про рідний Курів та Бардіївщину –  усе це ми пережили в часі відвідин пана академіка у рідному Пряшеві. 

І як тут не згадати прекрасну пані Магду, чудову дружину п. Миколи, усміхнену і таку життєрадісну. Напевно, саме п. Магда є тим натхненником та рушієм пана Мушинки. Вона завжди поруч, надихає, окриляє, допомагає. Вклад пані Магди годі перебільшити, і все ж вона щиро і просто любить свого Миколу. Це важко не помітити, хоча не просто побачити.   

Без перебільшення, п. Мушинка – ціла українська епоха, яка дозволяє себе відкривати та досліджувати сучасникам, і, без сумніву, це є великий Божий дар. «Похилий, мов пшеничний лан, подоба колоска тяжкого» - ось ті щедрі і добрі плоди, що їх приніс добрий, вірний Слуга, тим самим верифікував велику біблійну істину. Нічого більше не залишається, ніж з радістю сказати Богові велике спасибі за цю зустріч та попросити благословення для  їхньої сім’ї.

Вдячні за чудові хвилини, проведені у колі шановного товариства Мушинок 

о. Франціск Онисько, ЧСВВ та о. Лука Буняк, ЧСВВ.