Усе, що мені потрібно, – це кімната, де можна покласти капелюх, і кілька друзів.  Дороті Паркер

Вступні іспити, трохи практики, поселення в гуртожиток – і ось вчорашні школярі вже стали студентами. Хтось навчається в рідному місті, а хтось – далеко від отчого дому. Тому на кілька років для останнього домівкою стане гуртожиток.

Студент в «общазі» – одна з найкращих тем для анекдотів. Мешканці гуртожитку з усмішкою згадують, як затягували по килимовій доріжці друзів через вікна другого поверху, як пролазили в кімнати після «комендантської години», як влаштовували грандіозну дискотеку після сесії. Гуртожиток – це щось схоже на курс молодого бійця, тест на кмітливість і комунікабельність, вміння виживати в екстремальних умовах і при цьому вчитися «на стипендію», від успішного складання якого буде залежати, як студент проведе час під спільним дахом з купою незнайомих людей.

Студентський гуртожиток Закарпатської академії мистецтв та Коледжу мистецтв ім. А. Ерделі ЗАМ – не виняток. І сьогодні в ньому вирує справжнє студентське життя!

У вівторок, 11 вересня (можливо, є в тому символіка – на самого Главосіки!) відбулися загальні збори мешканців гуртожитку. Після огляду ремонту, проведеного в кімнатах, було відзначено кращі з них, наголошено на тих проблемах, які ще необхідно усунути, проведено профілактичну бесіду-нагадування про дотримання правил проживання у студентському гуртожитку, визначено плани на майбутнє.

Після зборів стає зрозуміло: щоб вижити в гуртожитку і стати справжнім студентом, треба знайти спільну мову з сусідами по кімнаті і блоку (адже тепер саме вони ділитимуть з тобою радощі (складання першої сесії) та печалі (сота невдала перездача), бідність і багатство (стипендія), поки диплом не розлучить вас); подружитися з комендантом гуртожитку і всіма вахтерами-черговими-вихователями; виділити окремий день і час для прання, купування продуктів, прибирання і виносу сміття; перетворити підготовку до пар у віртуозне задоволення: одним оком дивитися телевізор, іншим – у книжку; одним вухом слухати музику з дев’ятого поверху, другим – телефонну сповідь подруги про зрадливе кохання; однією рукою помішувати борщ, другою – доробляти живопис; одну ногу підставити під педикюр, а на другій – терпіти татуювання; одну брову вищипувати, а другою – підморгувати сокурсникові і т.д., і т.п.

Але, як би не вабив запах гуртожитської свободи, все ж дуркувати вічно не можна. Попри все в гуртожитку ТРЕБА ВЧИТИСЯ. А справжній студент – це той, хто вчиться, мріє, будує плани на майбутнє, знаходить друзів і постійно вдосконалюється. Навіть якщо живе в гуртожитку!