Сергій Притула виховує чотирьох дітей від двох шлюбів, і саме вони стають для нього найважливішою опорою в щоденній боротьбі за майбутнє України. Старший син Дмитро, доньки Соломія та Стефанія, а також найменший Марко наповнюють життя волонтера теплом, сміхом і мотивацією не здаватися навіть у найскладніші моменти. Діти Притули не просто родина — вони нагадують про те, заради чого ведуться всі збори, поїздки та безсонні ночі.
У часи, коли батько проводить дні в координації допомоги Силам Оборони та постраждалим, вечори вдома перетворюються на справжнє перезавантаження. Діти допомагають тримати ментальне здоров’я на рівні, перетворюючи напругу на спокій і радість. Притула відверто називає їх своїми mental health officers, підкреслюючи, наскільки важливою є їхня присутність для його психологічного стану. У домі, де панує дитячий сміх, навіть найскладніші виклики здаються подоланними.
Ця багатодітна родина демонструє приклад єдності та стійкості. Незважаючи на публічність батька та його відданість справі допомоги армії, сім’я залишається центром його життя, нагадуючи про майбутнє, заради якого ведуться всі зусилля. Фотографії та розповіді про спільні моменти надихають багатьох українців цінувати родинні зв’язки в непевні часи.
Шлях до багатодітної родини: два шлюби та народження дітей
Життя Сергія Притули склалося так, що батьківство прийшло до нього в два етапи. У 2007 році він одружився з Юлією Андрійчук. Уже наступного року, 2008-го, народився син Дмитро. Цей період став для молодого чоловіка часом перших усвідомлених кроків у ролі батька. Шлюб тривав до 2013 року, після чого шляхи розійшлися, але зв’язок із сином залишився міцним і назавжди.
Улітку 2015 року Сергій зустрів Катерину Сопельник. Їхній союз став новою главою. 27 липня 2017 року народилася донечка Соломія. Чотири роки потому, 25 травня 2021-го, з’явилася Стефанія. А 1 серпня 2025 року, у день жалоби в Києві після чергового обстрілу столиці, коли загинули десятки людей, зокрема діти, на світ прийшов Марко. Ця дата надала народженню особливого символізму: навіть у скорботі з’являється нове життя, нова надія.
Батько ніколи не приховував, що кожна дитина — це окрема історія любові та відповідальності. Багато хто з його шанувальників відзначає, як публічні фото з усіма чотирма дітьми разом передають атмосферу тепла та злагоди. Дмитро, хоча й живе переважно з мамою, часто з’являється на сімейних знімках і виконує роль старшого брата, який допомагає сестрам. Така модель blended family в українських реаліях воєнного часу набуває особливого значення — вона показує, що діти можуть рости в любові незалежно від обставин.
Діти Притули: імена, віки та унікальні риси кожного
Станом на червень 2026 року родина Притули виглядає так: Дмитру — 18 років, Соломії — майже 9, Стефанії — 5 з невеликим, а Марку — майже 11 місяців. Кожен із них уже вписав свою сторінку в історію сім’ї.
| Ім’я | Рік народження | Вік у 2026 | Мати | Особливості |
|---|---|---|---|---|
| Дмитро | 2008 | 18 років | Юлія Андрійчук | Старший син, часто допомагає молодшим сестрам, готується до самостійного життя |
| Соломія | 2017 | 8–9 років | Катерина Сопельник | Енергійна донечка, наповнює дім сміхом і рухом |
| Стефанія | 2021 | 5 років | Катерина Сопельник | Молодша донька, відома ніжністю та здатністю розтоплювати втому батьків |
| Марко | 2025 | майже 11 місяців | Катерина Сопельник | Найменший українець, народився в день жалоби як символ надії |
Дані про дати народження та склад родини узгоджені з публічними джерелами та заявами сім’ї.
Кожен із дітей Притули має свій характер і роль у сімейній динаміці. Дмитро вже майже дорослий юнак — високий, з виразною усмішкою батька. Він часто бере на себе роль опікуна для сестер під час спільних прогулянок чи свят. Соломія та Стефанія ростуть у любові та увазі, а їхні ігри та витівки стають найкращими ліками від фронтової втоми. Марко ж, найменший, поки що лише відкриває світ — його поява на світ у день національної скорботи набула особливого змісту для всієї родини.
Діти як mental health officers: як Притула знаходить сили біля своїх малюків
Діти Притули — це його mental health officers. Саме так Сергій називає синів і доньок у численних інтерв’ю та дописах. Цей жартівливий, але глибокий вираз точно передає суть: діти буквально рятують його психіку в умовах постійної напруги.
В одному з відвертих інтерв’ю Притула описав, як проводить час із ними: «Я дуже щасливий у ті дні, коли маю можливість побути просто шматком пластиліну, з якого діти можуть виліпити все, що хочуть. …біля них вивітрюється, зникає. Я просто до атома розслабляюся та вирубуюся». Ці слова розкривають не лише ніжність батька, а й реальний механізм відновлення. Після днів, наповнених координуванням мільйонних зборів, поїздками на фронт і зустрічам із військовими, звичайна гра з дітьми стає найкращою терапією.
Дружина Катерина бере на себе значну частину турботи про малюків, особливо коли Сергій у роз’їздах. Проте він свідомо знаходить час для родини. У 2024–2026 роках з’являлися фото та розповіді про спільні свята, великодні зйомки біля церкви, прогулянки. Доньки навіть влаштовували романтичні сюрпризи для батьків. Такі моменти стають маленькими якорями, що тримають у шаленому ритмі воєнного життя.
Баланс між волонтерством і батьківством у реаліях війни
Повноцінна робота в благодійному фонді з 2022 року вимагає неймовірної віддачі. Сергій Притула залишив телевізійну кар’єру, щоб повністю присвятити себе допомозі армії та цивільним. У таких умовах балансувати з батьківством — справжнє мистецтво. Він неодноразово наголошував, що сім’я для нього на першому місці: у подяках за підтримку завжди згадує дружину та дітей першими.
Війна загострила відчуття цінності кожної хвилини з близькими. Притула та його колеги-військові говорили, що росіяни повинні бути переможені хоча б заради можливості бачити, як ростуть їхні діти. Це не пафос — це глибоке усвідомлення, чому варто продовжувати. Діти стають живим нагадуванням про те, заради кого ведуться всі зусилля.
Для багатьох українських чоловіків, які служать чи волонтерять, історія Притули звучить знайомо. Вона показує, що можна бути героєм на публіці і водночас турботливим татом удома. Дружина Катерина, яка сама пережила переїзд і війну, стала надійним тилом. Разом вони створюють простір, де діти ростуть у безпеці та любові, навіть коли навколо гримить.
Цінності, які батько передає дітям, і турбота про майбутнє
Притула ніколи не приховував своєї позиції щодо майбутнього України. В одному з виступів він чітко заявив: «Ми не торгуємо суверенітетом і майбутнім наших дітей». Ці слова стали своєрідним маніфестом для багатьох батьків. Вони означають не лише політичну стійкість, а й особисту відповідальність — виховувати покоління, яке не боятиметься відстоювати своє.
У родині Притули діти ростуть у атмосфері патріотизму без зайвого пафосу. Вони бачать, як батько працює заради спільної справи, і самі вбирають цінності взаємодопомоги та стійкості. Старші вже розуміють, чому тато іноді зникає на кілька днів, а молодші просто радіють його поверненню. Така модель виховання в умовах війни формує характер сильніший за будь-які обставини.
Окремо варто згадати давню ініціативу Сергія — збір книжок для дітей в окупованому Криму ще 2015 року. Тоді він надіслав перші 100 примірників українською мовою, щоб малюки не забували рідне слово. Цей жест показує: турбота Притули про дітей завжди виходила за межі власної родини.
Сімейні традиції та моменти, що залишаються в серці
Родина Притули вміє святкувати навіть у непрості часи. Великодні фото 2026 року, де вся сім’я стоїть біля церкви, розчулили тисячі. Дмитро тримає сестер за руки, малюк Марко в обіймах батьків, а Катерина та Сергій випромінюють спокійну впевненість. Такі кадри стають не просто контентом — вони нагадують, що життя триває і попри все є місце для радості.
Діти Притули ростуть у Києві, у місті, яке щодня доводить свою стійкість. Вони граються, вчаться, сварються і миряться, як усі діти світу. Але їхній тато — особливий. Він показує їм приклад, що можна бути сильним і водночас ніжним, публічним і водночас дуже приватним. У 2026 році, коли Марко робить перші кроки, а Дмитро готується до повноліття, родина продовжує писати свою історію — історію любові, яка сильніша за війну.
Кожен день із дітьми для Сергія Притули — це нагадування, чому варто вставати щоранку і продовжувати справу. Їхні усмішки, обійми та прості слова «тато, ти вдома» стають найціннішою нагородою за всі зусилля. І саме тому тема «притула діти» звучить не просто як цікавий факт із життя знаменитості, а як історія про те, як звичайна людська любов тримає цілу країну на плаву.
Leave a Reply