Дружина Вадима Карп’яка — Тетяна Пушнова, відома українська журналістка, продюсерка та редакторка. Їхнє кохання почалося на волейбольному майданчику Києво-Могилянської академії восени 1995 року, перервалося на майже п’ятнадцять років і спалахнуло знову в 2010-му. Сьогодні подружжя виховує трьох дітей і пройшло через війну, евакуацію та мобілізацію.
Тетяна Пушнова народилася 12 березня 1978 року в Херсоні. Вона працювала шеф-редакторкою ТСН на 1+1, запускала англомовний канал Ukraine Today, керувала Громадським телебаченням і довгий час очолювала розділ культури «Української правди». Їхня сім’я живе в Бучі під Києвом.
У 2022 році будинок подружжя постраждав від обстрілів, а Тетяна з дітьми тимчасово виїхала до Великої Британії. Вадим залишався в Україні, вів телемарафон і в жовтні 2025 року добровільно мобілізувався до ЗСУ.
Хто така Тетяна Пушнова — від Херсона до київських студій
Тетяна Геннадіївна Пушнова з’явилася на світ у Херсоні в родині інженерів. Батько був відомим у місті художником по металу, його роботи досі можна побачити на вулицях. З дитинства вона любила читати листи й автобіографії, що пізніше вплинуло на її журналістський стиль — точний, емоційний і водночас аналітичний.
Після школи Тетяна вступила до Національного університету «Києво-Могилянська академія» на спеціальність «культурологія». Саме там, у середині 1990-х, її шлях перетнувся з Вадимом Карп’яком. Після закінчення вишу вона почала кар’єру на 5 каналі. Працювала редакторкою новин, випускала ток-шоу «Майдан з Данилом Яневським», виїжджала в гарячі точки — зокрема висвітлювала війну в Грузії 2008 року.
У 2010 році Пушнова перейшла до групи 1+1 Медіа. Там вона переформатувала нічний випуск ТСН, створила перший український телевізійний таблоїд «ТСН.Особливе» і з вересня 2011-го три роки очолювала редакцію ТСН як шеф-редакторка. Улітку 2014-го запустила й стала генеральною продюсеркою першого українського англомовного інформаційного каналу Ukraine Today. Після його закриття очолила Громадське телебачення.
Пізніше працювала директоркою з репутації в StarLightMedia, керувала комунікаціями Мистецького арсеналу, а з 2022 року — редакторкою розділу «Культура» в «Українській правді». У жовтні 2025-го вона залишила цю посаду, пояснивши рішення складністю редакторської роботи на відстані з Великої Британії. За моїм досвідом спостереження за українськими медіа, саме такі професіонали, як Пушнова, формували якісний стандарт новин у найскладніші періоди.
• Понад 20 років у журналістиці
• 3 роки шеф-редакторки ТСН
• Генеральна продюсерка Ukraine Today (2014–2016)
• Авторка книжки «94 дні. Євромайдан очима ТСН»
Як познайомилися Вадим Карп’як і Тетяна Пушнова
Жовтень 1995 року. Києво-Могилянська академія. Факультети змагалися у волейболі. Гуманітарії рідко перемагали, але команда все одно зібралася. Вадим Карп’як, студент другого курсу теорії культури, грав непогано. Тетяна, щойно вступила на перший курс, уже мала досвід спортивної школи й одразу стала капітаном.
Вадим згадує: побачив пишну копицю рудого волосся, красиві губи, окуляри з перемотаною дужкою й за ними — іронічні блакитні очі. Тетяна, як вона сама пізніше розповідала, подивилася на хлопця в спортивній формі й подумала: «Боже, він хоч м’яч відбивати вміє?». Змагання команда програла, але в особистому заліку обидва виграли. Вони почали зустрічатися.
Стосунки тривали майже рік. У 1996-му шляхи розійшлися — типова студентська історія, коли життя розносить в різні боки. Вадим продовжив навчання й пішов у журналістику, Тетяна теж будувала кар’єру. Минуло майже п’ятнадцять років.
У 2010 році доля знову звела їх. Обидва вже були іншими — зрілими, з професійними досягненнями, з життєвим досвідом. Але та сама іскра з 1995-го не згасла. «Цього разу ми вирішили не відпускати одне одного», — розповідав Вадим у інтерв’ю. Вони почали зустрічатися, а згодом одружилися. У нашій практиці таких історій «другого шансу» небагато, і саме вони часто виявляються найміцнішими.
Сімейне життя: троє дітей і партнерство без ілюзій
У подружжя троє дітей. Старший син Марко народився 2008 року від першого шлюбу Вадима. Марта з’явилася на світ у 2012-му, Орест — у 2013-му. Вадим неодноразово підкреслював, що Марко — повноцінна частина сім’ї, і діти виховуються разом.
Родина живе в Бучі під Києвом. До війни вони часто їздили на зимові канікули в Микуличин на Івано-Франківщині — місце, яке діти особливо люблять. Батьківство подружжя будує на критичному мисленні та балансі між свободою й відповідальністю. Тетяна колись зазначала, що батьківство було запланованим, але водночас великою несподіванкою, бо ніхто не знає, яким батьком чи матір’ю стане, поки не з’явиться дитина.
Вадим читає дітям казки — зокрема гуцульські, хоча сам родом із Покуття. Він підкреслює, що ролі в родині розподіляються органічно: хтось любить гори — веде в гори, хтось лижі — на лижі. Немає жорсткого поділу обов’язків. Після початку повномасштабної війни більшу частку виховання вимушено взяла на себе Тетяна, бо чоловік залишався в Україні.
У 2026 році діти вже підлітки. Марта й Орест мають досвід життя за кордоном, англійська в них на високому рівні. Вадим жартома розповідав, як син виправляв його вимову англійського слова «culture». Це один із тих моментів, коли діти вчать батьків.
• Жовтень 1995 — знайомство на волейболі в НаУКМА
• 1996 — шляхи розходяться
• 2010 — возз’єднання
• 2012 — народження Марти
• 2013 — народження Ореста
• 2022 — евакуація Тетяни з дітьми
• 2025 — мобілізація Вадима
Випробування війною: Буча, евакуація та онлайн-побачення
24 лютого 2022 року родина прокинулася від вибухів. Будинок у Бучі розташований недалеко від Гостомельського аеропорту. Вадим і Тетяна швидко зібрали речі, розбудили дітей. Марта й Орест поводилися дуже по-діловому. Пізніше в будинок влучив російський снаряд — він пробив стіну спальні, але пожежі не сталося, бо впав на ламінат.
Тетяна з дітьми виїхала до Великої Британії за допомогою знайомих. Вадим залишився в Україні, жив фактично в офісі телекомпанії, вів блоки телемарафону «Єдині новини». Сім’я місяцями не бачилася наживо. Щоб зберегти близькість, вони влаштовували онлайн-побачення — іноді з келихом вина. Вадим казав, що пишається дружиною й називає її своєю героїнею.
У грудні 2022-го Тетяна з дітьми вперше за пів року приїхала на кілька днів. Родина провела час на Івано-Франківщині. Для Вадима це було справжнім святом. Він підкреслював, що в їхньому шлюбі ніколи не було серйозних криз і навіть нормальних сварок — діти іноді дивуються, коли батьки жартома підстьобують одне одного.
У 2025 році Вадим добровільно мобілізувався до 8-го корпусу Десантно-штурмових військ. Тетяна публічно підтримала рішення чоловіка. У 2026-му сім’я продовжує жити між Україною й Британією, зберігаючи зв’язок і спільні цінності.
Професійне партнерство двох медійників
Обидва — професійні журналісти найвищого рівня. Вадим — ведучий «Свободи слова» на ICTV, радіопрограм на UA: Радіо Культура, член Українського ПЕН, амбасадор HeForShe. Тетяна — продюсерка, редакторка, комунікаційниця. Їхні світи перетинаються природно: вони обговорюють культуру, журналістику, війну й суспільство.
У травні 2024 року подружжя провело спільну зустріч-обговорення в київській книгарні «Сенс». Говорили про культуру, родину й журналістику у часи війни. Такі публічні виходи показують, що їхній союз — не лише особистий, а й інтелектуальний.
Вадим неодноразово називав шлюб ідеальним. Тетяна в колонках і інтерв’ю писала про досвід біженки й громадянки, про вибір ідентичності під час війни. Її тексти в «Українській правді» відрізнялися чесністю й глибиною. У нашій практиці саме такі пари, де обидва партнери розуміють специфіку медіа-роботи, рідше стикаються з конфліктами через графік і публічність.
Вадим досі зізнається, що шаленіє від очей дружини й бачить у ній ту саму дівчину з гривою рудого волосся, яка підкорила його серце на волейбольному майданчику 1995 року.
Що відомо про перший шлюб Вадима Карп’яка
Вадим був одружений раніше. Від першого шлюбу у нього син Марко 2008 року народження. Деталі першого шлюбу публічно майже не розголошуються — подружжя дотримується приватності. Марко повноцінно інтегрований у нову сім’ю. Вадим бере його з собою на сімейні поїздки, зокрема на зустрічі з Мартою й Орестом.
У медіа іноді з’являються згадки, що Карп’як одружений удруге, але ніяких скандалів чи публічних розборок ніколи не було. Це свідчить про зрілий підхід обох сторін. У 2026 році Марко вже підліток, і Вадим відкрито говорить про батьківство без поділу на «своїх» і «чужих» дітей.
Такий підхід важливий для сучасної української родини, де багато хто проходить через розлучення й нові союзи. Приклад Карп’яків показує, що можна зберегти гідність і створити нову сім’ю без травм для дітей.
Життя в 2026 році: мобілізація, Британія й майбутнє
На момент 2026 року Вадим Карп’як служить у ЗСУ. Тетяна продовжує жити переважно у Великій Британії з молодшими дітьми, але зберігає тісний зв’язок з Україною. Вона публічно заявляла, що хоче повернутися й інтегруватися в українське суспільство — через періодичні приїзди або роботу на відстані.
Подружжя не робить із особистого життя шоу. Вони рідко дають великі інтерв’ю саме про сім’ю, але коли говорять — це завжди щиро. Вадим підкреслює довіру: навіть на відстані він не відчуває віддаленості. Тетяна в своїх текстах показує внутрішню роботу над ідентичністю матері, громадянки й професіоналки.
Будинок у Бучі відновлювали. Родина зберегла його як символ дому, до якого хочеться повернутися. У 2026-му багато українських сімей живуть у подібному режимі — між фронтом, евакуацією й надією. Історія Карп’яка й Пушнової стала одним із прикладів, як медійники проходять через війну не лише професійно, а й особисто.
Міф: Дружина відомого ведучого — лише «дружина знаменитості».
Реальність: Тетяна Пушнова — самостійна медіаменеджерка з двадцятирічним досвідом, яка запускала канали й редагувала провідні видання.
Міф: Їхнє кохання — класична студентська ідилія без перерв.
Реальність: Між першою зустріччю й шлюбом минуло майже 15 років.
Українські глядачі звикли бачити Вадима Карп’яка в ефірі — спокійного, інтелектуального, з глибоким голосом. За цим образом стоїть родина, яка витримала розлуку, обстріли й мобілізацію. Тетяна Пушнова залишається не тіньовою фігурою, а повноцінною партнеркою — і в житті, і в професії. Їхня історія продовжується в 2026 році так само тихо й міцно, як почалася на волейбольному майданчику тридцять років тому.
Leave a Reply