Законопроект 9566 пропонує дозволити громадянам письмово відмовлятися від бойової служби за особистими чи релігійними переконаннями та замість цього виконувати оплачувані роботи оборонного характеру на підприємствах, які підтримують економіку країни в умовах воєнного стану. Ініціатор документа — народний депутат Георгій Мазурашу — наголошує, що на фронт мають потрапляти лише вмотивовані люди, а примус створює зайві ризики для підрозділів і напругу в суспільстві. Станом на середину 2026 року проєкт зареєстрований, включений до порядку денного, але не ухвалений і отримав негативний науково-експертний висновок.
Документ змінює Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і передбачає укладення трудових контрактів із мінімальною оплатою не нижче прожиткового мінімуму для тих, хто обрав альтернативний шлях. Офіційно працевлаштовані громадяни (від 0,75 ставки) або підприємці, які сумлінно сплачують податки, звільняються від таких робіт. Мета ініціативи — зменшити соціальну напругу, зберегти робочі руки в тилу й підвищити боєздатність війська за рахунок добровільності.
У реальному житті така модель могла б змінити підхід до комплектування: замість масових облав і конфліктів із ТЦК з’явився б чіткий механізм вибору між зброєю і верстатом, але експерти одразу вказали на прогалини в регулюванні страхового стажу та контролю виконання робіт.
Серпневий день 2023 року приніс у Верховну Раду документ, який одразу викликав гарячі дискусії. Народний депутат Георгій Мазурашу зареєстрував проєкт закону №9566, що мав розширити можливості держави залучати громадян не лише до стройових підрозділів, а й до робіт, які підтримують оборону через економіку. Повна назва звучить сухо й офіційно: «Про внесення змін до Закону України „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію“ щодо розширення можливостей мобілізовувати громадян у військові підрозділи, а також для виконання робіт, що мають оборонний характер, забезпечують функціонування національної економіки в умовах воєнного стану». За цією довгою формулою ховалася досить проста, але радикальна ідея — дати людині право сказати «ні» бойовій службі без ризику стати ухилянтом.
Автор пояснювальної записки прямо посилався на досвід фронтовиків. Багато хто з тих, хто вже воював, розповідав, як невмотивовані мобілізовані ставали тягарем: залишали позиції, панікували, іноді здавалися в полон. Примус, на думку Мазурашу, лише поглиблював проблеми — люди тікали від повісток, економіка втрачала працівників, а ворог отримував пропагандистський козир про «брак патріотів». Альтернатива виглядала логічною: хто готовий тримати зброю — йде воювати, хто не готовий — працює на заводах, ремонтних базах, логістиці чи будівництві фортифікацій, отримуючи зарплату й залишаючись у системі.
Ключові положення законопроекту 9566
Механізм, який пропонував документ, виглядав так. Громадянин, який перебуває на військовому обліку, міг подати до територіального центру комплектування письмову заяву про відмову від мобілізації з особистих або релігійних переконань. Одночасно він підтверджував готовність виконувати роботи оборонного характеру. Після цього з ним укладали трудовий договір. Оплата — не нижче мінімальної заробітної плати. Місце роботи — переважно за місцем проживання, хоча за згодою людини могли направити й в інший регіон.
Важливий запобіжник стосувався вже працевлаштованих. Якщо людина офіційно працювала хоча б на 0,75 ставки або була підприємцем і справно сплачувала податки, її не можна було примусово залучати до таких робіт. Тобто держава намагалася не руйнувати вже працюючі бізнеси й не висмикувати кадри з критичних галузей.
Окремо документ посилював обов’язки з військового обліку. У разі оголошення загальної мобілізації призовники, військовозобов’язані та резервісти мали з’явитися до ТЦК протягом семи діб для уточнення даних. Національній поліції давали право доставляти порушників правил обліку за запитом ТЦК. Організації, що обслуговують житловий фонд (ЖЕКи, ОСББ), зобов’язували передавати відомості про мешканців і навіть вручати повістки.
- Письмова відмова від бойової служби з подальшим направленням на оплачувані оборонні роботи.
- Трудовий контракт із мінімальною гарантованою оплатою.
- Звільнення від робіт для офіційно працевлаштованих і сумлінних ФОПів.
- Семиденний строк з’явлення для уточнення облікових даних.
- Розширені повноваження поліції та житлово-комунальних служб щодо вручення повісток і доставлення порушників.
Після списку варто підкреслити: жодна з цих норм не передбачала автоматичного зарахування періоду роботи до страхового стажу чи пільгової вислуги. Саме ця прогалина стала однією з головних претензій юристів.
Аргументи автора та реакція експертів
Георгій Мазурашу наполягав, що підхід зробить армію сильнішою. Вмотивовані бійці воюють краще, а тил, наповнений робочими руками, забезпечує фронт боєприпасами, технікою, харчами. Соціальна напруга зменшується, бо людина більше не відчуває себе загнаною в кут. Економіка отримує додатковий ресурс у найкритичніший момент.
Юристи відреагували стриманіше. Адвокат Марина Бекало, аналізуючи текст, зазначала, що ідея цікава, але сира. Не врегульовано, чи зараховуватиметься період виконання робіт до страхового стажу, як контролюватиметься якість і тривалість таких робіт, що буде з людиною, яка відмовилася від контракту. Крім того, норма про семиденне з’явлення в умовах уже триваючої мобілізації (яка просто продовжується указами Президента) виглядала незрозумілою.
Науково-експертне управління Верховної Ради у висновку до першого читання прямо не підтримало проєкт. Головне управління вказало на низку юридичних і практичних недоліків. Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки розглядав документ ще у вересні 2023 року, але далі справа майже не зрушила.
Статус законопроекту станом на 2026 рік
Реєстрація відбулася 7 серпня 2023 року. 12 вересня того ж року комітет провів засідання. Науково-експертний висновок був негативним. Лише 10 лютого 2026 року документ включили до порядку денного сесії постановою №4775-IX. На момент липня 2026 року жодних голосувань за основу чи в цілому не відбулося. Проєкт залишається в статусі зареєстрованого й чекає на розгляд.
За цей час мобілізаційне законодавство пройшло кілька хвиль змін. З’явилися електронні кабінети, оновлені правила бронювання, контракти з чіткими строками, додаткові виплати. Ідея альтернативної служби у вигляді оплачуваних оборонних робіт так і не знайшла законодавчого втілення в тому вигляді, як її пропонував Мазурашу.
| Аспект | Що пропонував 9566 | Як склалося на практиці до 2026 |
|---|---|---|
| Відмова від бойової служби | Письмова заява + направлення на роботи | Не передбачено. Є лише медичні, сімейні та інші відстрочки |
| Оплата альтернативної праці | Не нижче мінімальної зарплати | Механізм відсутній |
| Контроль і стаж | Не врегульовано | Питання залишається відкритим у будь-яких подібних ідеях |
| Статус документа | Зареєстрований, у порядку денному | Не ухвалений, негативний експертний висновок |
Дані таблиці базуються на картці законопроекту на офіційному порталі Верховної Ради (itd.rada.gov.ua) та публічних матеріалах 2023–2026 років.
Практичні наслідки, якби закон ухвалили
Уявимо на мить, що документ став законом. Людина, яка щиро не готова стріляти, могла б легально залишитися в тилу й приносити користь. Підприємства оборонного комплексу отримали б додаткові робочі руки без довгих процедур бронювання. Соціальна напруга навколо ТЦК зменшилася б — менше конфліктів на вулицях, менше відео з «бусифікацією». Водночас виникли б нові ризики. Хто контролюватиме, чи справді людина працює, а не просто «числиться»? Як уникнути корупції при розподілі місць на «теплі» підприємства? Чи не перетвориться механізм на спосіб легально уникнути будь-якої відповідальності?
З іншого боку, досвід країн, які мають альтернативну службу (цивільну чи трудову), показує, що така система працює лише за жорсткого контролю й реальної потреби в робочій силі. В умовах повномасштабної війни Україна потребує і бійців, і робітників. Баланс між цими потребами — завдання, яке досі вирішується переважно через бронювання критичних підприємств і цифрові інструменти обліку.
Що варто знати громадянам сьогодні
Навіть без ухвалення 9566 правила мобілізації змінюються. У 2026 році діють електронні сервіси «Резерв+», оновлені підстави для відстрочок, можливість укладати короткострокові контракти з чіткими умовами. Якщо ви шукаєте легальні способи виконати свій обов’язок без участі в бойових діях, варто уважно вивчати чинний Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції, актуальній на момент звернення, і консультуватися з військовим юристом.
Практична порада, яку я даю всім, хто звертається з подібними питаннями: тримайте військово-облікові документи в порядку, перевіряйте дані через офіційні застосунки, не ігноруйте повістки й не сподівайтеся на чутки. Будь-яка ініціатива, навіть така, як 9566, спочатку проходить довгий шлях обговорень, експертиз і політичних компромісів. Поки документ не стане законом, він залишається лише пропозицією.
Історія законопроекту 9566 показує, наскільки складно знайти баланс між потребами фронту, правами людини й інтересами економіки. Автор намагався запропонувати прагматичний вихід із ситуації, коли примус породжує спротив, а спротив послаблює оборону. Чи повернеться парламент до цієї ідеї в оновленому вигляді — покаже час. Поки що громадянам доводиться орієнтуватися на ті норми, які вже працюють, і стежити за новими ініціативами, яких у сфері мобілізації з’являється чимало.
Leave a Reply