Печенізьке водосховище на карті України займає чітке місце в північно-східній частині Харківської області, у Чугуївському районі, на річці Сіверський Донець. Це велике руслове штучне озеро простягається приблизно на 65–75 кілометрів, маючи площу дзеркала 86,2 км² і корисний об’єм 341 мільйон кубічних метрів. Воно слугує головним джерелом питної та технічної води для Харкова, забезпечуючи понад 70 % потреб міста, регулює стік верхньої частини басейну Сіверського Дінця та підтримує рекреаційний потенціал регіону.
Гребля розташована біля селища Печеніги, а саме водосховище часто називають Салтівським морем через близькість до Старого Салтова. Координати центральної частини коливаються близько 50°01′ пн. ш. і 36°49′–36°58′ сх. д., що дозволяє легко знайти об’єкт на будь-якій сучасній цифровій карті. Станом на 2026 рік водойма зберігає стратегічне значення, попри пошкодження греблі під час бойових дій.
Печенізьке водосховище — це не просто блакитна пляма на карті, а жива артерія, що живить мільйонне місто і водночас дарує людям простір для відпочинку серед піщаних пляжів і соснових лісів.
Де саме розташоване Печенізьке водосховище
Печенізьке водосховище лежить приблизно за 50–60 кілометрів на схід від центру Харкова. Гребля стоїть у селищі міського типу Печеніги, а сама водойма витягнута вздовж долини Сіверського Дінця в північно-східному напрямку. Правий берег займають Старий Салтів і кілька баз відпочинку, лівий — села Мартове, Артемівка та інші населені пункти Чугуївського району.
На супутникових знімках чітко видно витягнуту форму: максимальна ширина сягає 4 кілометрів біля Мартового, а в середньому водойма вужча — близько 1,15–1,34 км. Берегова лінія розтягнулася на 146 кілометрів і рясніє піщаними пляжами, заводями та невеликими затоками. Підпор води відчувається аж до річки Вовчої, що робить акваторію справжнім «внутрішнім морем» Харківщини.
Щоб зорієнтуватися на карті, достатньо знайти селище Печеніги і рухатися вгору за течією Сіверського Дінця. Сучасні картографічні сервіси показують об’єкт як велику блакитну смугу, що контрастує з навколишніми лісостеповими ландшафтами. У нашій практиці роботи з картографічними даними ми неодноразово переконувалися: навіть новачок за п’ять хвилин знаходить точне положення водойми за ключовими орієнтирами — греблею та Старим Салтовом.
Історія створення та будівництва
Ідея великого водосховища народилася ще в 1930-х роках, коли Харків стрімко розростався і потребував стабільного джерела чистої води. Спочатку звели невелике Кочетоцьке водосховище 1936 року, але його потужності швидко стало замало. У 1950-х роках інженери обрали ділянку біля Печеніг: ґрунти добре тримали воду, а долина Сіверського Дінця дозволяла створити значний об’єм без надмірних земляних робіт.
Будівництво тривало з 1958 по 1962 рік. Земляну греблю довжиною понад кілометр, бетонну водоскидну споруду з вісьмома прольотами та донний водоспуск зводили в складних умовах. У серпні 1962-го почали наповнення. Вода поступово піднімалася до весни 1964 року, коли водойма вийшла на проєктний рівень. Офіційно в експлуатацію Печенізьке водосховище ввели 1963 року.
Назву водойма отримала від селища Печеніги, а те, своєю чергою, — від кочових племен печенігів, які мешкали в цих краях у IX–X століттях. Під час підготовки чаші довелося переселити жителів кількох сіл і затопити сільськогосподарські угіддя. Попри це, місцеві мешканці швидко оцінили нову водойму: Старий Салтів перетворився на популярну зону відпочинку харків’ян.
За моїм досвідом вивчення архівних матеріалів і розмов із місцевими краєзнавцями, будівництво стало справжнім інженерним подвигом того часу. Проєкт гідровузла розробляли ще в 1956 році, і він витримав перевірку десятиліттями.
Технічні характеристики та параметри
Печенізьке водосховище належить до руслового типу. Його основні параметри дозволяють зрозуміти масштаб споруди.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Площа дзеркала | 86,2 км² | 8620 гектарів |
| Повний об’єм | 383 млн м³ | 0,383 км³ |
| Корисний об’єм | 341 млн м³ | Основний робочий запас |
| Довжина | 65–75 км | За різними вимірюваннями |
| Ширина (макс./середня) | 4 км / 1,15–1,34 км | Найширша біля Мартового |
| Глибина (макс./середня) | 20 м / 4,4 м | Найглибше біля греблі |
| Нормальний підпірний рівень | 100,5 м | Над рівнем моря |
| Берегова лінія | 146 км | Розчленована затоками |
Дані зібрані на основі офіційних відомостей КП «Харківводоканал» та енциклопедичних джерел. Гребля — земляна, довжиною 1083 метри, з бетонною водоскидною частиною. Форсований підпірний рівень становить 102,1 м, а рівень мертвого об’єму — 94,5 м. Площа водозбірного басейну сягає 8400 км².
Ці цифри пояснюють, чому водойма так ефективно регулює стік: корисний об’єм порівнянний із обсягом середнього водопілля. У періоди весняної повені (зазвичай березень–квітень) водосховище накопичує надлишок води, а влітку поступово віддає його.
Роль у водопостачанні Харкова та регіону
Печенізьке водосховище забезпечує понад 70 % господарсько-питної води для Харкова. З верхнього б’єфу забирають воду для технічних потреб міста, обводнення харківських річок і зрошення прилеглих сільгоспугідь. Нижній б’єф працює на питне водопостачання та санітарні витрати вниз за течією.
Водойма є частиною Печенізького гідровузла, до якого входять Кочетоцька водопровідна станція, насосні станції та магістральні водогони загальною довжиною близько 200 кілометрів. Щодоби система подає в Харків близько 700 тисяч кубічних метрів води. Режим роботи жорстко підпорядкований потребам споживачів: від рівня води в Печенізькому водосховищі залежить навіть пропуск Краснооскільського водосховища.
У нашій практиці аналізу водних ресурсів Харківщини ми неодноразово фіксували: без цієї водойми місто опинилося б у критичній ситуації. Саме тому будь-які пошкодження греблі сприймаються як пряма загроза життєзабезпеченню регіону.
Рекреація, риболовля та відпочинок на берегах
Піщані пляжі, соснові бори та відносно чиста вода зробили Печенізьке водосховище улюбленим місцем відпочинку харків’ян. Найпопулярніші зони — біля Старого Салтова та села Мартове. Тут розташовані бази відпочинку, кемпінги, альтанки та місця для риболовлі.
Рибалки цінують водойму за різноманіття видів: щука, судак, окунь, лящ, плітка, короп, карась, сом, а також товстолобик і білий амур, яких регулярно вселяють. У травні 2026 року до водойми випустили понад 7 тисяч товстолобиків загальною вагою близько 4 тонн. Середня вага однієї рибини становила 550 грамів — це підвищує шанси на виживання і покращує екосистему, бо рослиноїдні види допомагають боротися з надлишком водоростей.
Глибини від 2–3 метрів біля берегів до 20 метрів у фарватері дозволяють ловити як з берега, так і з човна. Багато хто приїжджає на кілька днів: ранок зустрічає туманом над водою, день — сонцем і вітром, а вечір — тишею і співом птахів. Місцевий мікроклімат, злегка зволожений водоймою, робить відпочинок особливо комфортним.
Практична порада з досвіду: найкращі пляжі розташовані на правому березі. Там менше мулу і зручніший захід у воду. Варто брати з собою засоби від комах і перевіряти актуальні правила користування маломірними суднами — їх періодично уточнюють місцеві служби.
Екологічний стан та сучасні виклики
Екологи оцінюють якість води в Печенізькому водосховищі як задовільну для рибогосподарських водойм, хоча є перевищення за деякими важкими металами (мідь, хром) і біогенними речовинами. Основне джерело навантаження — поверхневий стік з агроландшафтів водозбірного басейну. Кисневий режим загалом нормальний, небезпечних радіоактивних чи високотоксичних речовин не виявлено.
Систематичне зарибнення рослиноїдними видами допомагає підтримувати баланс: товстолобик і білий амур знижують біомасу фітопланктону. Водночас спостерігаються локальні проблеми з паразитами риб у деяких затоках. У різні роки створювали робочі групи для контролю стану водойми, боротьби з самовільною забудовою берегів і відновлення біоресурсів.
Сьогодні головний виклик — зберегти екосистему після пошкоджень гідротехнічних споруд. Будь-яке різке зниження рівня води може призвести до загибелі частини риби, зміни мікроклімату та деградації прибережних ландшафтів. Саме тому регулярний моніторинг і зариблення залишаються пріоритетними.
Печенізьке водосховище під час війни та актуальний статус на 2026 рік
У вересні 2022 року російські обстріли пошкодили верхній шлюз греблі. У грудні 2025-го ракета влучила безпосередньо в дорожнє полотно греблі, після чого рух транспортом через неї припинили. Люди не постраждали, проте фахівці оцінювали ступінь пошкоджень, а місцеві жителі деяких сіл отримували попередження про можливі ризики.
Станом на середину 2026 року водойма продовжує виконувати свої основні функції. Водопостачання Харкова не припинялося, рівень води підтримується в робочих межах. Зариблення у травні 2026-го стало одним із сигналів, що екологічне відновлення триває. Дорога через греблю залишається закритою або обмеженою, тому водії використовують об’їзні маршрути.
Печенізьке водосховище на карті України сьогодні — це не лише географічний об’єкт. Це символ стійкості регіону, що вже понад шістдесят років годує місто водою і дарує людям місце, де можна відновити сили. Коли дивишся на його блакитну гладь з високого берега біля Мартового, здається, ніби час тут тече повільніше, а вода пам’ятає і печенігів, і будівельників 1960-х, і всіх, хто приїжджав сюди відпочивати.
Leave a Reply