Олександра Петрівна Клітіна — українська громадська діячка, колишня заступниця міністра інфраструктури, журналістка Kyiv Post і сучасна художниця, чия біографія стала дзеркалом політичних реалій України кінця 2010-х і початку 2020-х. Її ім’я вибухнуло в інформаційному просторі восени 2019 року через гучний скандал, але за цією історією стоїть значно глибший шлях — від міжнародної бізнес-освіти в Нідерландах до реформ у Міністерстві інфраструктури, а потім до мистецтва, яке відображає війну і жіночий досвід.
Народившись у Києві 23 листопада 1982 року, Клітіна пройшла через інвестиційний банкінг, державну службу, публічну травлю, спробу створити власну партію і перетворилася на голос, який фіксує російську агресію словами і фарбами. У 2025–2026 роках вона вже відома не лише як ексчиновниця, а як авторка виставок у Європі, чиї роботи продаються на міжнародних платформах і підтримують українських жінок-військових.
Ця історія — про те, як системні упередження, корупційні схеми і війна можуть змінити людину до невпізнанності, змусивши її шукати нові інструменти впливу: від кабінетів влади до полотна і публікацій у незалежних медіа.
Ранні роки, освіта та формування світогляду
Олександра Клітіна народилася в Києві в родині, де цінували освіту і міжнародний досвід. Дитинство і юність припали на складний період становлення незалежної України — економічні кризи 1990-х, перші спроби відкрити країну світові. Уже в ранньому віці вона цікавилася мовами і бізнесом, що згодом визначило вибір навчального закладу.
У 2005 році Клітіна отримала диплом бакалавра за спеціальністю «міжнародний бізнес-менеджмент» в Університеті професійної освіти Ларенштайн у Нідерландах. Це був свідомий крок: навчання за кордоном давало не лише знання, а й розуміння європейських стандартів управління, прозорості та етики. Паралельно вона проходила численні тренінги з інвестицій, проектного менеджменту та розвитку бізнесу. Пізніше, вже в дорослому віці, здобувала ступінь Senior Executive MBA у київському Міжнародному інституті менеджменту.
За моїм досвідом спостереження за українськими управлінцями того покоління, саме зарубіжна освіта часто ставала тією «точкою неповернення», після якої повернення до радянських методів роботи виглядало неможливим. Клітіна не стала винятком. У Нідерландах вона не лише вчилася, а й відчула, як працює відкрите суспільство, де жінка може займати керівні позиції без постійних натяків на зовнішність. Це досвід пізніше контрастував із українськими реаліями державної служби.
Після повернення в Україну молода спеціалістка швидко увійшла в бізнес-середовище. Перші роки роботи показали її здатність будувати мережі контактів і працювати з інвестиційними проектами. Саме тоді сформувався її стиль — прямий, іноді різкий, з акцентом на результат, а не на дипломатію.
У 2001 році, ще до закінчення навчання, Олександра Клітіна брала участь у фешн-фотосесії для жіночого журналу в стилі 1920-х років. Ці архівні кадри пізніше стали частиною медійного образу, який часто зводили лише до зовнішності.
Кар’єра в приватному секторі: від банків до інвестиційних груп
Після отримання диплома Клітіна почала кар’єру менеджером з розвитку бізнесу в UBM Group. Три роки роботи там дали розуміння ринку нерухомості та міжнародних проектів. Далі був перехід до Altex group («Тайгер»), де вона відповідала за проекти з нерухомості. У 2010–2011 роках працювала старшою керівницею розвитку бізнесу в Millennium Capital — банку капітальних інвестицій.
Особливо важливим етапом стала робота в Групі Univer (2012–2015), де Клітіна обіймала посаду заступниці керівника з інвестиційного банкінгу. Тут вона займалася залученням капіталу, аналізом ринків і переговорами з іноземними партнерами. У нашій практиці саме такі позиції часто стають трампліном у державне управління: людина вже має досвід роботи з великими сумами, розуміє ризики і вміє говорити мовою цифр.
Типова помилка багатьох бізнесменів, які йдуть у владу, — недооцінка бюрократичної інерції. Клітіна, навпаки, з самого початку намагалася переносити бізнес-підходи в державну сферу. Це і допомогло їй швидко піднятися, і одночасно створило конфлікти з «традиційними» чиновниками.
До 2015 року вона вже мала репутацію ефективного менеджера, здатного працювати з міжнародними фінансовими організаціями. Саме цей досвід відкрив двері в Міністерство інфраструктури.
Шлях у державне управління та реформи інфраструктури
У березні 2015 року Олександра Клітіна стала радницею міністра інфраструктури Андрія Пивоварського. Це був період після Революції гідності, коли в уряд приходили люди з бізнесу і міжнародним досвідом. Вона швидко перейшла на позицію голови Офісу підтримки реформ — структури, що фінансувалася Європейським Союзом і мала допомагати впроваджувати європейські стандарти в транспортній галузі.
Офіс займався проектами з вагового контролю, концесій, реформування Укрзалізниці та залученням донорських коштів. Клітіна особисто курувала кілька ініціатив, спрямованих на прозорість тендерів і боротьбу з «сірими» схемами. У вересні 2019 року, вже в уряді Олексія Гончарука, її призначили заступницею міністра інфраструктури з питань європейської інтеграції.
На цій посаді вона відповідала за гармонізацію українського законодавства з європейським, співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями та просування інфраструктурних проектів. Робота тривала лише два місяці, але за цей короткий період Клітіна встигла публічно критикувати окремі рішення керівництва міністерства, зокрема щодо закупівель локомотивів для Укрзалізниці.
Практичний нюанс, який рідко згадують: посада заступника міністра з євроінтеграції вимагала постійної координації з Брюсселем, написання звітів і вміння «продавати» українські реформи західним партнерам. Це була робота, де зовнішність і публічний імідж грали роль, але головним залишався професіоналізм. Саме тут зіткнулися два світи — бізнес-ефективність і політична лояльність.
- 2015 — радниця міністра інфраструктури
- 2015–2019 — голова Офісу підтримки реформ
- Вересень 2019 — заступниця міністра з питань європейської інтеграції
- Листопад 2019 — звільнення
- Червень 2020 — радниця голови Державного космічного агентства
Скандал 2019 року: аудіозаписи, пранкер і звільнення
У листопаді 2019 року навколо Олександри Клітіної вибухнув скандал, який на роки визначив її публічний образ. Народний депутат Антон Поляков оприлюднив аудіозапис розмови кількох депутатів від «Слуги народу», де вони обговорювали її призначення і натякали, що посада могла бути отримана «через ліжко». Запис швидко поширився в мережі.
Невдовзі після цього пранкер під псевдонімом «Джокер» зв’язався з Клітіною, представившись людиною з оточення президента. У переписці вона критикувала міністра Владислава Криклія, звинувачувала його в корупційних призначеннях і натякала, що могла б ефективніше керувати міністерством. Переписка також стала публічною.
27 листопада 2019 року Кабінет Міністрів звільнив Клітіну з посади. Міністр Криклій заявив про відсутність командної роботи і необґрунтовану критику. Сама Клітіна наполягала, що справжньою причиною стало її протистояння непрозорим схемам в Укрзалізниці, зокрема спробам здати вокзал «Київ-Пасажирський» в оренду замість концесії.
Типова помилка в таких ситуаціях — намагатися захищатися лише через медіа. Клітіна обрала іншу стратегію: вона публічно заявила про сексизм і подвійні стандарти, коли жінок у владі оцінюють насамперед за зовнішністю. Це викликало хвилю підтримки серед частини суспільства і одночасно нову хвилю тролінгу.
Політичні амбіції: партія в купальнику і боротьба з «політичними проститутами»
У червні 2020 року Олександра Клітіна записала відеозвернення в яскравому купальнику, в якому оголосила про створення партії «Україна проти корупції». Вона прямо заявила, що буде боротися з «політичними проститутами» і чоловіками, які вважають, ніби «щось у штанях» дає право ображати жінок. Відео стало вірусним і викликало суперечливі реакції — від захоплення сміливістю до звинувачень у піарі.
Сама Клітіна називала це арт-перформансом і навіть отримала номінацію від PinchukArtCentre. Вона пояснювала, що хотіла використати увагу до своєї зовнішності як інструмент, щоб говорити про серйозні речі. Паралельно вона стала радницею голови Державного космічного агентства і займалася залученням міжнародного фінансування для космічних проектів.
У практичному сенсі партія так і не перетворилася на серйозну політичну силу. Проте сам жест став важливим прецедентом: жінка, яку намагалися знецінити через сексизм, використала ту саму зброю проти системи. У 2020–2021 роках вона продовжувала публічні виступи, змінювала аватар у Facebook на чоловічий за допомогою FaceApp і вела сторінку від імені «Олександра Клітіна» як форму протесту.
Міф: Клітіна отримала посаду виключно через зовнішність.
Реальність: Вона мала п’ять років досвіду в міністерстві, очолювала європейський проект реформ і працювала з міжнародними донорами задовго до призначення заступницею.
Журналістика в Kyiv Post і голос під час війни
Після політичних експериментів Олександра Клітіна перейшла в журналістику. З 2022 року вона працює старшим кореспондентом англомовного видання Kyiv Post. Її матеріали присвячені російській пропаганді, воєнним злочинам, внутрішній політиці РФ і життю в окупації. Вона брала інтерв’ю в колишніх керівників української розвідки, писала про Кадирова, дочок Путіна, диверсії в Росії.
Перехід у медіа став логічним продовженням: маючи досвід і державної служби, і публічних скандалів, Клітіна розуміла, як працює інформаційний простір з обох боків. У коментарях вона підкреслювала, що хоче показувати приклад якісної журналістики, а не того, що відбувалося з нею раніше.
Під час повномасштабного вторгнення її матеріали допомагали англомовній аудиторії краще розуміти український контекст. У нашій практиці такі переходи з політики в журналістику часто дають найглибші аналітичні тексти, бо автор уже «прожив» систему зсередини.
Художня творчість: від терапії до міжнародних виставок
Паралельно з журналістикою Клітіна відкрила в собі художницю. Вона почала серйозно займатися живописом близько 2020–2021 років, після політичних потрясінь. Навчалася в Школі сучасного мистецтва в Києві (2021–2022). Її роботи — експресіоністські, яскраві, часто з елементами колажу, шпалер, військових артефактів.
У 2022 році робота «Обличчя війни» була представлена на Венеційській бієнале в павільйоні MUSA. У 2023 році відбулася персональна виставка «Lightless» у Bad Aibling (Німеччина), присвячена війні. У 2024 році — участь у виставці «Entangled Grooves» у Києві. У серпні 2025 року в Осло (Galleri Schæffers Gate 5) пройшла її соло-виставка «Anxious Women» — жіночий погляд на війну, страх, стійкість і іронію. Усі кошти від продажу робіт йшли на підтримку українських жінок у війську.
Клітіна використовує несподівані матеріали: військовий шолом, модифікований дрон, навіть туалетний папір. Її мистецтво поєднує наївний стиль із гострою феміністичною критикою. У 2026 році вона продовжує виставлятися і продавати роботи через Saatchi Art, залишаючись активною художницею, яка не відокремлює мистецтво від громадянської позиції.
Народилася: 23 листопада 1982
Посада заступниці міністра: 2 місяці (вересень–листопад 2019)
Початок живопису: близько 2020–2021
Міжнародні виставки: Італія, Німеччина, Норвегія, Україна
Особисте життя, сім’я та місце в сучасній Україні 2026 року
Олександра Клітіна заміжня за юристом Денисом Ситником, який керує юридичною фірмою. У подружжя є син Георгій. У деклараціях різних років фігурували об’єкти нерухомості, земельні ділянки та доходи від підприємницької діяльності. Вона ніколи не приховувала, що має силіконові груди, зробивши операцію через дитячий комплекс, і навіть пропонувала розігрувати приз тому, хто вгадає «своя чи ні».
У 2026 році Клітіна залишається публічною фігурою, яка поєднує кілька ідентичностей: колишню чиновницю, журналістку, художницю і матір. Її шлях показує, як системний сексизм і корупція можуть виштовхнути людину з традиційної кар’єри, але не знищити її. Навпаки — змусити шукати нові форми впливу.
Сьогодні її роботи і тексти — частина ширшої історії українського спротиву, де особиста травма перетворюється на публічний голос. У країні, яка вже четвертий рік живе у великій війні, такі історії нагадують, що боротьба з внутрішніми демонами влади не менш важлива, ніж боротьба із зовнішнім ворогом.
Олександра Клітіна — приклад людини, яка відмовилася бути лише «скандальною фігурою». Вона перетворила публічну травму на мистецтво і журналістику, які працюють на Україну. Її біографія — це не історія падіння, а історія постійної трансформації.
Leave a Reply