Міша Кацурін — український ресторатор, фудблогер і музикант, який зробив азійську вуличну кухню рідною для тисяч киян і львів’ян. Народжений у Бердянську 20 червня 1988 року, він пройшов від продажу кошенят на базарі до мережі закладів «Привіт», що поєднують китайські, в’єтнамські, тайські та японські смаки з українськими продуктами. Сьогодні він — чоловік Наді Дорофєєвої, батько двох дітей і автор відеопроєктів, які відкривають світові кухні.
Його історія — це не лише бізнес-успіх. Це розповідь про те, як хлопець із приморського міста перетворив особисту пристрасть до їжі та музики на культурний феномен, що витримав війну, скандали й масове отруєння. У 2026 році мережа налічує кілька закладів у Києві та Львові, а YouTube-канал збирає сотні тисяч глядачів.
За моїм досвідом спостереження за українською гастросценою останніх років саме Кацурін найчіткіше показав, як можна зробити екзотику доступною без втрати автентики.
Дитинство в Бердянську та перші уроки бізнесу
Сонячний Бердянськ на узбережжі Азовського моря став першою школою підприємництва для Михайла Андрійовича Кацуріна. Батьки розлучилися, коли хлопець був ще маленьким, і це загартувало характер. У десять років він уже продавав кошенят однокласникам — перший «бізнес-план», який навчив рахувати гроші й ризикувати.
Музична школа дала інший урок. Директорка назвала його «нульовим» на вступному іспиті з фортепіано, але вчителька Інна Іванівна Пейчева побачила талант і взяла без балів. Ця історія пізніше відгукнеться в його музичних проєктах. У 17 років, у 2005-му, Міша пакує валізу й їде до Києва. Вступив до Київського національного економічного університету, але справжньою школою стали нічні клуби.
Він починав з підробітків: роздавав листівки, працював офіціантом, продавав солодку вату. Потім став організатором вечірок у клубах «44», «Зелений театр», співзасновником «Атласу». Київські ночі 2010-х запам’яталися тисячам як час, коли Кацурін уже відчував пульс міста.
Від клубів до ресторанів: народження мережі «Привіт»
Перехід у гастрономію стався природно. У 2015 році разом із другою дружиною Дашею Кацуріною вони вирішили привезти в Київ справжню азійську вуличну їжу. Ідея народилася за столиком у в’єтнамському кафе в Парижі. У 2016-му відкрився перший «Китайський Привіт». Концепція була простою: без пафосу, з акцентом на свіжість, локальні продукти й атмосферу азійського стріт-фуду.
Далі пішло стрімко. З’явилися «В’єтнамський Привіт», «Тайський Привіт» і «Японський Привіт». Кожен заклад мав свій характер: тайські карі з українськими овочами, в’єтнамські фо з фермерським бульйоном, японські рамен із місцевими яйцями. Гості могли переходити з одного формату в інший у межах кількох кварталів біля Золотих воріт і Рейтарської.
Ось як виглядала мережа станом на середину 2020-х (дані з відкритих анонсів і оглядів на сайтах village.com.ua та tsn.ua):
| Назва закладу | Кухня | Рік відкриття | Особливості |
|---|---|---|---|
| Китайський Привіт | Китайська | 2016 | Рамен, дим-сами, кисло-солодка курка |
| В’єтнамський Привіт | В’єтнамська | 2017–2018 | Фо, бань мі, вуличний вайб |
| Тайський Привіт | Тайська | 2018 | Пад-тай, карі, локальні овочі |
| Японський Привіт | Японська | 2017–2021 | Суші, темпура, рамен |
У липні 2025 року відкрилася львівська філія «Китайського Привіту» на вулиці Миколи Вороного. Черги стояли вже третій день. Але через кілька днів трапилося те, що стало серйозним випробуванням.
Скандал з отруєнням і уроки безпеки
У середині липня 2025-го понад сто гостей, включно з самим ресторатором, отруїлися. Причиною став сінгапурський чизкейк із яєчним кремом, де розмножилася сальмонела. Кацурін одразу повідомив про проблему в Instagram, сплатив лікування всім, хто звернувся, і ліг в інфекційне відділення.
Після перевірки Держпродспоживслужби виявили порушення санітарних норм. Команда прибрала чизкейк з меню, змінила постачальника яєць, перейшла на пастеризовані суміші й почала впроваджувати світовий стандарт ISO 22000. У серпні заклад знову відкрився. Ця історія показала, наскільки вразливим може бути навіть успішний бізнес, і наскільки важливою є прозорість.
У нашій практиці ми стикалися з подібними випадками в інших закладах, і саме швидка реакція власника часто рятує репутацію.
Особисте життя: три шлюби, діти та Надя Дорофєєва
Перший шлюб із флористкою Євгенією тривав з 2013 по 2015 рік. Другий — із Дашею Кацуріною (2015–2022) — став і сімейним, і бізнес-партнерством. У цьому шлюбі народилися донька Саша (26 січня 2016) і син Іван (22 липня 2021). Розлучення навесні 2022-го збіглося з розривом Наді Дорофєєвої з Володимиром Дантесом. Пари давно дружили, і вже влітку 2022-го Міша й Надя стали парою. Офіційно одружилися в липні 2023-го.
Сьогодні Надя активно бере участь у житті дітей Міші. Вони разом їздять у подорожі, відвідують бабусю, готують і святкують дні народження. У 2026 році Кацурін часто ділиться сімейними кадрами: від візитів до лікарні до спільних застіль з Антоном Птушкіним.
Музика залишається частиною життя. У 2021-му вийшов альбом «Допустим». Разом із Надею він пише треки, а гітара Gibson Les Paul, яку вона подарувала, стала символом їхніх стосунків.
Фудблогінг, волонтерство і сучасні проєкти
YouTube-канал misha_katsurin налічує близько 380 тисяч підписників. Разом із Антоном Птушкіним вони знімають довгі гіди: «Їжа Києва», «Food of Carpathians», «Food of Bessarabia», поїздки до Таїланду, Лівану. Ролики набирають понад мільйон переглядів.
Під час війни Кацурін не зупинився. «Волонтерський Привіт» годував військових, збирав на пральні для ЗСУ. Разом із проєктом «Привіт, Хелп» відремонтували 172 автівки для армії. Plastic Club займається сортуванням сміття. У 2025–2026 роках він продовжує розширювати мережу й шукає асистента, щоб звільнити час для стратегічних задач.
Його підхід до бізнесу — це поєднання автентики й локальності. У ресторанах використовують українські овочі, яйця, зелень. Страви залишаються впізнаваними, але адаптованими до місцевого смаку. Це і є головна формула успіху «Привітів».
Міша Кацурін і сьогодні залишається людиною, яка відкриває нові світи через смак. Чи то новий заклад у Львові, чи відео з Карпат, чи сімейний вечір із борщем і копченою грушею — у всьому відчувається жива цікавість і любов до процесу. Його історія показує, що справжній гастрономічний тренд народжується не в маркетингових кабінетах, а в пристрасті людини, яка колись продавала кошенят на бердянському базарі.
Leave a Reply