Станом на початок 2026 року за кордоном перебуває близько 5,6 мільйона українських біженців, які залишили країну через повномасштабну війну. Більшість із них — 4 мільйони — виїхали через західні кордони, ще близько 300 тисяч потрапили до Європи через територію Росії чи Білорусі, а частина опинилася в Росії. За оцінками міжнародних організацій, загальна кількість зафіксованих біженців сягає 5,7–5,9 мільйона.
Ці цифри відображають не лише масовий відтік перших місяців війни, а й повільне, але стабільне продовження виїзду протягом 2024–2025 років. Темпи сповільнилися: у 2025-му чистий відтік через західні кордони склав близько 300 тисяч осіб, що на третину менше, ніж роком раніше. Водночас повернення залишається обмеженим, і значна частина людей уже будує нове життя за межами України.
За чотири роки війни Україна втратила мільйони громадян, і ця втрата відчувається в кожному місті, на кожній вулиці, у порожніх квартирах і в школах, де стало менше учнів.
Як рахують українських біженців і чому цифри різняться
Підрахунок людей, які виїхали, — справа непроста. Прикордонна служба фіксує кожен перетин кордону, і з початку повномасштабного вторгнення до кінця 2025 року на виїзд зафіксовано понад 60 мільйонів перетинів, а на в’їзд — близько 56 мільйонів. Різниця дає приблизну картину тих, хто не повернувся. Але це не точна кількість людей: хтось виїжджав і повертався кілька разів, хтось виїхав через інші маршрути.
Центр економічної стратегії на основі соціологічних опитувань і даних про перетини кордонів оцінює кількість біженців, які залишаються за кордоном, у 5,6 мільйона станом на січень 2026 року. УВКБ ООН оперує близькими цифрами — близько 5,7–5,9 мільйона зафіксованих біженців у світі. У Європейському Союзі під тимчасовим захистом перебуває близько 4,38 мільйона осіб (дані на кінець травня 2026 року).
Різниця між цими показниками пояснюється просто: частина людей не реєструється як біженці, частина перебуває в Росії чи інших країнах без статусу тимчасового захисту, а хтось уже отримав постійне проживання чи громадянство.
Географія виїзду: куди саме вирушили українці
Найбільше українців прийняла Німеччина — понад 1,28 мільйона осіб під тимчасовим захистом. Польща залишається другою за кількістю — близько 970 тисяч. Далі йдуть Чехія, Іспанія, Італія та інші країни ЄС. Поза Європою помітні громади сформувалися в Канаді, США, Великій Британії та Ізраїлі.
| Країна | Приблизна кількість (2026) | Частка серед біженців у ЄС |
|---|---|---|
| Німеччина | понад 1,28 млн | близько 29% |
| Польща | близько 970 тис. | близько 22% |
| Чехія | близько 380–400 тис. | близько 9% |
| Іспанія | понад 260 тис. | близько 6% |
Дані на основі статистики Eurostat та оцінок Центру економічної стратегії.
У Польщі багато хто оселився ближче до кордону, щоб легше підтримувати зв’язок із родичами. У Німеччині українці частіше обирають великі міста з розвиненою соціальною підтримкою та ринком праці. У Чехії та країнах Балтії частка біженців відносно населення країни одна з найвищих у Європі.
Хто виїхав: портрет українського біженця 2026 року
Серед тих, хто залишається за кордоном, близько 40% — дорослі жінки, 29% — дорослі чоловіки, 31% — діти до 18 років. Частка чоловіків поступово зросла порівняно з першими роками війни. Більшість вихідців — із великих міст: Київ і Київська область, Харків, Дніпро, Одеса. Понад половина походить зі східних і південних областей, які найбільше постраждали від бойових дій.
Молодь до 35 років становить помітну частину. Особливо відчутним став виїзд юнаків 18–22 років після змін у правилах перетину кордону. Багато хто вже працює, діти ходять до місцевих шкіл, а частина сімей отримала довгострокові дозволи на проживання.
Серед біженців з’явилися цілі покоління дітей, які вже краще говорять мовою країни перебування, ніж українською. Це змінює не лише їхнє майбутнє, а й обличчя української діаспори.
Чому люди залишаються і що впливає на рішення про повернення
Дослідження показують, що близько 43% біженців планують повернутися, але більшість із них — лише після завершення війни та відновлення нормального життя. Третина вже не бачить себе в Україні в найближчі роки. На рішення впливають безпека, робота, житло, освіта дітей і стан інфраструктури в рідних містах.
Ті, хто виїхав через пряму загрозу обстрілів, частіше хочуть повернутися. Ті, хто знайшов стабільну роботу й інтегрувався, навпаки, схиляються до того, щоб залишитися. Важливу роль відіграє і продовження тимчасового захисту в ЄС — зараз він діє до березня 2027 року, і вже обговорюють можливе подальше продовження.
Економічний фактор теж вагомий. За кордоном багато хто отримує вищу зарплату, навіть якщо працює не за спеціальністю. Водночас Україна відчуває гострий дефіцит робочих рук у будівництві, медицині, освіті та промисловості.
Як війна змінила міграційну картину України
До 2022 року українці вже активно виїжджали на заробітки — особливо до Польщі, Чехії та Італії. Після анексії Криму та війни на Донбасі з’явилася перша хвиля вимушених переселенців. Але повномасштабне вторгнення створило безпрецедентний масштаб. За перші місяці 2022 року виїхали мільйони. Потім хвиля спала, але чистий відтік тривав щороку.
У 2024 році не повернулися близько 440–450 тисяч людей, у 2025-му — близько 290–300 тисяч. Це вже не панічна втеча, а більш усвідомлений вибір сімей, які шукають стабільності.
Внутрішньо переміщених осіб в Україні залишається близько 3,7 мільйона. Разом із тими, хто за кордоном, це означає, що значна частина населення країни живе не там, де жила до війни.
Що означають ці цифри для України сьогодні
Втрата мільйонів людей — це не лише статистика. Це порожні класи, нестача лікарів і вчителів, спад виробництва в регіонах, звідки найбільше виїхали. Водночас грошові перекази від тих, хто працює за кордоном, підтримують родини в Україні й частково компенсують втрати.
Повернення навіть частини біженців після війни могло б дати потужний імпульс відновленню. За різними сценаріями, додому можуть повернутися від 1,3 до 2,2 мільйона людей. Але це залежить від безпеки, роботи, житла та довіри до майбутнього.
Багато хто вже створив за кордоном нові зв’язки, бізнес, друзів. Їхнє повернення буде не миттєвим і не повним. Частина діаспори, ймовірно, залишиться назавжди, і це теж треба враховувати в довгострокових планах країни.
Сьогодні, у липні 2026 року, Україна продовжує жити з цією новою реальністю. Мільйони її громадян будують життя в інших країнах, але більшість із них досі зберігає український паспорт і слідкує за новинами з дому. Питання не лише в тому, скільки українців виїхало за кордон. Питання в тому, скільки з них захоче і зможе повернутися, коли настане час.
Leave a Reply