Активна фаза війни Росії проти України може завершитися вже цього року — таку оцінку дають українські високопосадовці, аналізуючи темп перемовин і тиск на агресора. Шанси існують, але вони тісно пов’язані з ескалацією на фронті, економічними втратами Кремля та позицією ключових партнерів, зокрема США. Два основні шляхи залишаються реальними: або Росія самостійно припиняє бойові дії через виснаження, або сторони виходять на компромісну мирну угоду.
Ситуація на лінії зіткнення вже понад два роки виглядає як позиційний глухий кут, а дипломатичні спроби — від Абу-Дабі до Женеви — показали, наскільки глибокі розбіжності щодо територій і гарантій безпеки. Водночас заяви Кирила Буданова про можливе завершення гарячої фази до зими та американські плани, про які говорив Володимир Зеленський у липні, створюють вікно можливостей, яке Україна не може проґавити.
Ключове питання сьогодні звучить просто: чи вистачить сил і політичної волі, щоб перетворити військове виснаження ворога на реальний мир, а не на тимчасове замороження конфлікту.
Чому саме 2026 рік став критичним для завершення війни
Літо 2026-го принесло одразу кілька сигналів. У липні керівник Офісу президента Кирило Буданов прямо заявив: шанси на завершення активної фази цього року є. Весною темп перемовин був високим, потім сторони пішли в ескалацію, але вікно можливостей не закрилося. Президент Володимир Зеленський у ті ж дні анонсував, що США підготували кілька варіантів завершення війни і готові представити їх Києву. Він також підтвердив готовність України до двох сценаріїв найближчої зими — дипломатичного шляху або ще однієї важкої зими в умовах продовження агресії.
Ці заяви не з’явилися на порожньому місці. У січні-лютому 2026 року відбулися тристоронні зустрічі в Абу-Дабі та Женеві за участю українських, американських і російських представників. Це були перші прямі контакти такого формату з 2022 року. Територіальне питання вперше офіційно лягло на стіл, але прогресу майже не сталося. Росія продовжувала наполягати на контролі над Донбасом, Україна — на гарантіях безпеки та суверенітеті. Паузи в переговорах чергувалися з новими раундами, а тиск на Кремль через удари по енергетиці та логістиці зростав.
Економіка Росії відчуває наслідки санкцій і військових витрат. Високі процентні ставки, стагнація невійськових галузей і необхідність постійно поповнювати втрати живої сили створюють внутрішній тиск. Саме цей фактор аналітики називають одним із головних драйверів можливого завершення бойових дій.
Два реальні сценарії, які залишаються на столі
Експерти, зокрема міжнародний перемовник Майкл Макартур Босак у матеріалі для Kyiv Post, підкреслюють: з п’яти класичних способів закінчення війни для українсько-російського конфлікту залишилися лише два. Перший — Росія самостійно припиняє бойові дії, оголосивши, що «цілі спеціальної операції досягнуті». Другий — компромісна мирна угода через переговори.
Аналітики JPMorgan Chase у травні 2026 року пішли далі і розклали ймовірності. Найбільш реалістичним вони назвали «фінський сценарій» — близько 50 %. Він передбачає, що Україна може втратити частину територій, але збереже суверенітет, власну армію і курс на інтеграцію із Заходом. Росія при цьому подасть результат як політичну перемогу. Інші варіанти: «грузинський» (30 %), «ізраїльський» (10 %), а також менш імовірні «південнокорейський» і «білоруський».
| Сценарій | Ймовірність (за JPMorgan) | Ключові умови | Ризики для України |
|---|---|---|---|
| Фінський | ~50 % | Територіальні поступки, збереження суверенітету і армії | Втрата частини земель, але стратегічний курс на Захід |
| Грузинський | ~30 % | Повернення в орбіту впливу Росії | Втрата незалежності в зовнішній політиці |
| Ізраїльський | ~10 % | Постійна загроза, потужна оборона | Довгострокова напруга без повного миру |
Дані аналітиків банку JPMorgan Chase та оцінок Kyiv Post показують, наскільки вузьким став коридор можливостей. Повна капітуляція України чи Росії вже майже виключена — ціна для обох сторін занадто висока.
Що стоїть на заваді швидкому миру
Головна перешкода — територіальне питання. Росія вимагає контролю над тими районами Донбасу, які ще не окупувала. Україна категорично відмовляється від будь-яких домовленостей ціною суверенітету. Гарантії безпеки — друга критична точка. Київ наполягає на міцних механізмах стримування, які не дозволять Москві повторити агресію через кілька років. Кремль сприймає будь-які західні гарантії як загрозу.
Публічні заяви російського керівництва часто суперечать реальним діям. У травні 2026-го Володимир Путін говорив, що «справа йде до завершення», але водночас російські війська продовжували наступальні операції. Українська сторона у відповідь активізувала далекобійні удари, зокрема 40-денну операцію СБУ, спрямовану на примушення агресора до переговорів.
Європейські партнери теж не стоять осторонь. У червні лідери Великої Британії, Франції та Німеччини разом із Зеленським сформулювали п’ять принципів для майбутніх переговорів, підкреслюючи, що мир має бути справедливим і довготривалим. США за адміністрації Трампа намагаються грати роль посередника, пропонуючи різні формули, але розбіжності між Вашингтоном, Києвом і Москвою залишаються суттєвими.
Практичні кроки, які Україна вже робить
Київ не чекає милості від ворога. Кадрове оновлення уряду, реформування військового управління, концентрація на енергетиці, логістиці та мобілізації — усе це частина підготовки одразу до двох сценаріїв. Бюджетна декларація на 2027–2029 роки вже містить два варіанти розвитку подій: завершення війни і її продовження.
Українські далекобійні удари по російській інфраструктурі створюють додатковий тиск. Коли ціна війни для Кремля стає занадто високою, з’являється шанс, що Путін оголосить про «досягнення цілей» і відведе війська. Саме цей варіант аналітики називають одним із найреалістичніших у короткостроковій перспективі.
За моїм досвідом спілкування з військовими та дипломатами протягом останніх місяців, найважливіше зараз — не втратити темп. Кожна тиждень ескалації на фронті, кожен успішний удар по логістиці ворога і кожна нова заява партнерів змінюють баланс. Мир не прийде сам по собі. Його треба виборювати так само жорстко, як і територію.
Що означатиме завершення активної фази для звичайних людей
Для мільйонів українців завершення гарячої фази війни — це не абстрактна політична формула. Це можливість повернутися додому, відновити зруйновані міста, нарешті видихнути після років тривог. Але навіть припинення бойових дій не означає миттєвого миру. Потрібні будуть чіткі механізми контролю, обмін полоненими, розмінування величезних територій і, головне, гарантії, що агресор не повернеться через рік чи два.
Економічне відновлення стане наступним великим викликом. Бюджетні сценарії вже закладають різні траєкторії. Якщо активна фаза завершиться цього року, Україна зможе швидше перейти до програм відбудови за підтримки партнерів. Якщо ні — доведеться знову готуватися до важкої зими.
Дипломатична робота триває щодня. Зеленський неодноразово підкреслював: Україна готова до переговорів, зокрема на рівні лідерів, щойно з’явиться реальна готовність з іншого боку. Пропозиції передавалися і партнерам, і «друзям Путіна». Формат зустрічі — вторинний. Головне — результат, який збереже Україну як незалежну державу.
Сьогодні, у липні 2026-го, завершення війни виглядає ближчим, ніж будь-коли за останні роки. Але ця близькість крихка. Вона залежить від здатності України тримати темп на полі бою, від витримки суспільства і від того, наскільки рішуче партнери продовжать тиск на агресора. Кожен день, кожна нова заява і кожен удар по ворожій інфраструктурі формують той самий момент, коли війна нарешті зможе закінчитися.
Leave a Reply