Президент Володимир Зеленський у липні 2026 року провів ключову телефонну розмову зі спецпредставниками Дональда Трампа Стівеном Віткоффом і Джаредом Кушнером. Сторони обговорили кілька американських планів завершення війни та можливості тристоронньої зустрічі з Росією до осені. Українська делегація наголошує на готовності до діалогу з гідністю, тоді як ключові питання — території, Запорізька АЕС і гарантії безпеки — залишаються нерозв’язаними.
Ці контакти стали продовженням інтенсивної дипломатичної роботи, яка триває з кінця 2025 року. Київ демонструє ініціативу, пропонуючи нейтральні майданчики та наполягаючи на реальних гарантіях, а не паперових обіцянках. Росія ж, за оцінками української сторони, затягує процеси, відтерміновуючи навіть обміни полоненими.
За останні місяці переговори пройшли кілька етапів — від Стамбула й Абу-Дабі до Женеви та телефонних консультацій. Кожен раунд додавав нових деталей до 20-пунктового плану, але фінальна домовленість досі виглядає крихкою. Україна готова підписати угоду хоч у Білому домі, хоч у Мар-а-Лаго, якщо умови забезпечать справжню безпеку.
Хронологія ключових переговорів Зеленського 2025–2026
Дипломатична історія мирного процесу з початку повномасштабного вторгнення нагадує марафон із короткими спринтами. Після ранніх раундів у Стамбулі 2022 року наступний серйозний поштовх стався вже за адміністрації Трампа. У грудні 2025 року Зеленський зустрівся з американським президентом у Мар-а-Лаго. Тоді сторони заявили, що 20-пунктовий план готовий на 90 відсотків, а гарантії безпеки — на 100.
Наступним кроком стали тристоронні зустрічі в Абу-Дабі у січні 2026-го. Українська, російська та американська делегації провели дводенні консультації. Зеленський назвав їх конструктивними і відзначив, що вперше за довгий час сторони обговорювали можливі параметри закінчення війни. Результатом став обмін 157 полоненими з кожного боку — перший за п’ять місяців.
У лютому переговори перемістилися до Женеви. Там атмосфера була напруженою. Російська сторона знову намагалася нав’язати максимальні територіальні вимоги, а Україна наполягала на припиненні вогню як першому кроці. Обмін полоненими «п’ятсот на п’ятсот» у березні став одним із небагатьох відчутних результатів.
Весна 2026-го принесла паузу. Військова операція США проти Ірану відвернула увагу Вашингтона, а американські переговорники тимчасово не виїжджали за межі країни. Зеленський тоді відкрито говорив, що Україна фактично опинилася в ролі медіатора: американці хочуть зустрічатися лише в США, росіяни — будь-де, крім Америки.
Літо 2026-го повернуло динаміку. 22 липня президент провів майже годинну розмову з Віткоффом і Кушнером. У ній також брали участь Рустем Умєров, Кирило Буданов і Сергій Кислиця. Американська сторона підтвердила наявність кількох нових ідей щодо завершення війни і пообіцяла представити їх спочатку Києву, а потім Москві. Зеленський анонсував візит до США найближчими днями або тижнями і наголосив, що тристороння зустріч має відбутися до осені.
Київ неодноразово підкреслював: якщо б усе залежало лише від України, зустріч відбулася б уже в липні. Але темп диктує не лише українська сторона.
Що стоїть у центрі 20-пунктового плану
Документ, який формувався протягом багатьох місяців, охоплює широкий спектр питань. Найскладнішими залишаються три блоки.
Перший — територіальний. Україна наполягає на повному відновленні контролю над усіма землями в межах кордонів 1991 року або принаймні на тому, щоб будь-які компроміси проходили через референдум і міжнародні гарантії. Росія вимагає визнання контролю над окупованими районами Донбасу.
Другий — Запорізька атомна електростанція. Київ пропонує спільне україно-американо-російське управління під міжнародним контролем. Москва хоче залишити об’єкт під своїм впливом.
Третій — гарантії безпеки. США й європейські партнери готові надати довгострокові зобов’язання, включно з військовою допомогою у разі нового нападу. Зеленський неодноразово називав присутність міжнародних військ на території України найнадійнішою формою таких гарантій.
Окремо обговорюються питання репарацій, обміну полоненими «всіх на всіх», повернення депортованих дітей і економічного відновлення. Україна розраховує на перші 100 мільярдів доларів протягом двох років — траншами, які можна використати як на відбудову, так і на оборону, якщо війна триватиме.
Позиція Києва: готовність до будь-якого формату
Зеленський публічно заявляв, що не боїться зустрічі з Путіним у будь-якому нейтральному місці — Швейцарії, Туреччині чи арабських країнах. Він навіть пропонував провести її на полях полях G7 у Франції, але Москва відмовилася. Президент готовий підписати мирну угоду в Овальному кабінеті чи в Мар-а-Лаго — «залежить від президента Трампа».
Українська сторона постійно підкреслює: ініціатива в переговорах належить Києву. Росія затягує навіть гуманітарні питання. Обмін «тисяча на тисячу», домовлений наприкінці 2025-го, кілька разів відтерміновували саме через позицію Москви.
За моїм досвідом аналізу подібних процесів, така тактика Кремля класична: створювати видимість діалогу, але не йти на реальні поступки, поки є надія на військовий успіх. Українська розвідка повідомляє, що Росія готується до подальшої ескалації восени і зими.
Американський фактор і європейська підтримка
Команда Трампа після повернення до Білого дому зробила закінчення війни одним із пріоритетів. Віткофф і Кушнер стали головними каналами комунікації. Вони регулярно літають між Вашингтоном, Москвою і Києвом, іноді проводячи консультації навіть у телефонному форматі під час транзитних зупинок.
Європейські лідери — від Фрідріха Мерца до Марка Рютте — координують позиції з Зеленським перед кожним важливим раундом. У Лондоні в червні 2026-го Велика Британія, Франція і Німеччина сформулювали п’ять умов справедливого миру: припинення бойових дій, переговори з урахуванням поточної лінії фронту, надійні гарантії безпеки, повернення полонених і дітей, а також репарації.
| Етап переговорів | Дата | Основний результат | Учасники |
|---|---|---|---|
| Мар-а-Лаго | 28 грудня 2025 | 20-пунктовий план на 90 % | Зеленський — Трамп |
| Абу-Дабі | 23–24 січня 2026 | Обмін 157 полоненими | Україна — США — РФ |
| Женева | 17–18 лютого 2026 | Напружені дискусії, обмін 500 на 500 | Тристоронній формат |
| Телефонна розмова | 22 липня 2026 | Нові американські ідеї, анонс зустрічі | Зеленський — Віткофф — Кушнер |
Дані таблиці базуються на офіційних повідомленнях Офісу президента України та публікаціях dw.com, kyivindependent.com.
Що може стати наступним кроком
Найближчі тижні стануть вирішальними. Зеленський очікує зустріч з американською стороною в США, після якої Віткофф і Кушнер, ймовірно, вирушать до Москви. Якщо росіяни покажуть реальну готовність, тристороння зустріч може відбутися ще до осені.
Паралельно Київ продовжує тиск на полі бою. Дальні удари по російській інфраструктурі, посилення ППО за рахунок ліцензій на виробництво ракет для Patriot і нові пакети допомоги від Європи створюють додаткові стимули для Кремля сісти за стіл.
Українська позиція залишається чіткою: мир можливий лише з гідністю. Це означає не просто припинення вогню, а систему, яка не дозволить Росії повторити агресію через рік чи два. Гарантії мають бути підкріплені зброєю, військами союзників і чіткими механізмами реагування.
Поки дипломатичні канали працюють щодня, а команди Умєрова та американських представників обмінюються документами, головне питання лишається відкритим: чи готовий Кремль до компромісу, чи знову обере затягування часу. Відповідь на нього, ймовірно, стане зрозумілою вже цієї осені.
Leave a Reply