Роман Тарасович Ратушний народився 5 липня 1997 року в Києві в родині, де громадянська позиція передавалася з покоління в покоління. Батько Тарас Ратушний десятиліттями захищав історичне обличчя столиці через рух «Збережи старий Київ», мати Світлана Поваляєва творила тексти, що формували українську свідомість. Зростаючи в такій атмосфері, Роман уже в підлітковому віці демонстрував незламну жагу до справедливості та готовність діяти. У 16 років він опинився серед перших учасників Революції Гідності, де побиття «Беркутом» у ніч на 30 листопада 2013 року стало для нього особистим хрещенням вогнем.
У наступні роки Роман Ратушний поєднував журналістику з антикорупційною діяльністю, створював карти мафійських зв’язків і впливав на створення Державного бюро розслідувань. Найбільш відомою справою його життя стала багаторічна боротьба за збереження урочища Протасів Яр — зеленого серця Києва, яке забудовники планували знищити багатоповерхівками. Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, Роман не вагався: створив добровольчий підрозділ «Протасів Яр», захищав Київ, воював на Сумщині, а з квітня — на Харківщині в розвідувальному взводі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» під позивним «Сенека». 8 червня 2022 року він загинув у бою неподалік села Сулигівка Ізюмського району, потрапивши у ворожу засідку під час виконання завдання з виявлення російських танків.
Спадщина Романа Ратушного виходить далеко за межі однієї біографії. Його ім’ям назвали ландшафтний заказник у Протасовому Яру, вулицю в Києві та Ізюмі, щорічний фестиваль пам’яті продовжує збирати людей навіть у 2026 році. У червні 2026-го Верховний Суд підтвердив природоохоронний статус частини території, яку він відстоював. Два брати Ратушні — Роман і старший Василь, пілот БпЛА підрозділу «Птахи Мадяра», який загинув 27 лютого 2025 року від ворожого FPV-дрона, — стали символом цілого покоління, що віддало життя за Україну. Їхня історія показує, як особиста відвага одного киянина переростає в загальнонаціональну пам’ять і продовжує захищати те, що він любив найбільше — рідне місто і свободу.
Дитинство та коріння активізму
Роман Ратушний виріс у Києві, де кожен день нагадував про боротьбу за простір і пам’ять. Батько брав участь у акціях проти незаконних забудов ще за часів незалежності, мати писала про українську ідентичність. У родині не нав’язували активізм — Роман народився з ним, як згадувала мати Світлана Поваляєва. Він закінчив Києво-Печерський ліцей №171, а 2012 року вступив до Фінансово-правового коледжу, де здобув юридичну освіту. Уже тоді його цікавили не лише закони, а й те, як вони працюють на практиці проти корупції та свавілля.
З дитинства Роман обожнював Київ — його парки, яри, історію. Ця любов пізніше стала основою найгучнішої справи його життя. Він не просто протестував, а вивчав механізми: як забудовники отримують дозволи, як працюють суди, як громадськість може впливати на рішення. Такий підхід — поєднання емоцій і холодного аналізу — відрізняв його від багатьох активістів.
Революція Гідності: загартування характеру
Наприкінці 2013 року 16-річний Роман разом зі студентами вийшов на Майдан. У ніч на 30 листопада його, як і сотні інших, побив «Беркут». Пізніше він згадував, що саме тоді остаточно відчув ціну свободи і свою відповідальність перед країною. «Зараз я себе почуваю повністю вільною людиною в цій країні. І цю країну я відчуваю своєю», — говорив він через кілька років.
Після Майдану Роман не відійшов у тінь. Він брав участь у акціях за розслідування злочинів режиму Януковича, підтримував інші протести. Цей досвід навчив його працювати в команді, витримувати тиск і не боятися конфліктів з владою. Багато хто з його ровесників після 2014 року зосередився на кар’єрі, а Роман обрав шлях постійної громадянської боротьби.
Журналістика та боротьба з корупцією
Роман Ратушний працював журналістом, писав про київських чиновників, енергетику, сумнівні тендери. 2015 року він створив детальну карту інтернаціональних зв’язків російської та української мафії — документ, який містив близько тисячі імен і допомагав слідчим. Його матеріали та активність впливали на створення Державного бюро розслідувань.
Він не просто критикував — пропонував рішення. У 2020 році балотувався до Київської міської ради від партії «УДАР», хоча не був її членом. 2021 року потрапив під домашній арешт у справі, яку активісти назвали «справою Казимира Малевича» через абсурдні докази. Роман публічно оприлюднював погрози, які отримував, зокрема від високопосадовців. Така відкритість робила його вразливим, але й надзвичайно впливовим.
Битва за Протасів Яр: як Роман Ратушний врятував зелений оазис Києва
У 2018 році Роман очолив ініціативу «Захистимо Протасів Яр», а 2019-го створив однойменну громадську організацію. Протасів Яр — це глибокий яр у центрі Києва, зелена зона, яку дніпровський забудовник ТОВ «Дайтона Груп» (пізніше ТОВ «Протасів Яр») планував забудувати трьома 40-поверхівками. Активісти зібрали підписи, проводили акції, фіксували порушення, подавали позови.
Конфлікт загострився у травні 2019 року, коли забудовник встановив паркан. Роман та його команда отримували погрози, зокрема від заступника голови Офісу Президента Андрія Смирнова та Геннадія Корбана. Роман публікував аудіозаписи і звертався до правоохоронців. У червні 2020 року Київська міська рада повернула території статус зелених насаджень. Судові перемоги тривали: у 2021 році апеляція стала на бік громади, у січні 2022 року касаційний суд остаточно заборонив будівництво.
14 липня 2022 року, вже після загибелі Романа, Київрада створила ландшафтний заказник «Протасів Яр» площею понад 20 гектарів. 23 листопада 2023 року заказнику присвоїли ім’я Романа Ратушного. У 2026 році боротьба триває: у березні Північний апеляційний господарський суд частково скасував охоронний статус 16 гектарів, однак у червні Касаційний господарський суд Верховного Суду підтвердив статус 16,5 гектара як ландшафтного заказника. Фестиваль «Протасів Яр» пам’яті Романа щороку збирає сотні людей на майстер-класи, кінопокази та обговорення.
На захисті України: від добровольця до розвідника «Сенека»
З перших годин повномасштабного вторгнення Роман Ратушний став на захист країни. Він сформував підрозділ «Протасів Яр», захищав Київ, брав участь у боях за Охтирку та звільненні Тростянця на Сумщині. З квітня 2022 року воював на Харківщині в розвідувальному взводі 2-го мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Позивний «Сенека» він обрав не випадково — на честь римського філософа-стоїка. Роман був розвідником: вистежував ворожі позиції, розміновував дороги, передавав дані для артилерії. 20 травня 2022 року він опублікував у соцмережах текст, який став одним із найпотужніших маніфестів війни:
Просто запам’ятайте: чим більше росіян ми вб’ємо зараз — тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям. Ця війна триває більше трьох сотень років. Коли ми її програємо, ми стаємо гарматним м’ясом для росіян. Коли ми її виграємо — ми отримуємо час на відпочинок до наступної фази цієї війни. Якщо ви приймете цей факт, вам не потрібні будуть «рожеві окуляри» від Арестовича чи ваших улюблених аналітиків…
Він також закликав «випалювати в собі всю російську субкультуру» — не як ненависть, а як необхідну деколонізацію свідомості. Ці слова досі лунають у дискусіях про ідентичність.
Останній бій та вічна пам’ять
8 червня 2022 року під час бойового виходу неподалік Сулигівки Роман Ратушний разом із побратимами вистежував два російські танки, які обстрілювали українські позиції. За словами батька, Роман загинув, прикриваючи товаришів. Тіло кілька днів залишалося на непідконтрольній території, доки побратими змогли його забрати.
Прощання відбулося 18 червня 2022 року в Михайлівському соборі та на Майдані Незалежності. Сотні людей проводжали 24-річного воїна. Посмертно Романа нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У заповіті він просив підтримати капелу бандуристів, Будинок-музей Шевченка, «Історичну правду» та «Новинарню».
Спадщина, яка живе: парк, вулиці та фестивалі 2026 року
У Києві перейменували вулицю Волгоградську на вулицю Романа Ратушного. В Ізюмі також з’явилася вулиця його імені. Щорічний фестиваль «Протасів Яр» у 2026 році проходить уже вчетверте — з майстер-класами протестних плакатів, кінопоказами та обговореннями. На фестивалі презентують меморіальні проєкти про братів Ратушних.
У 2026 році судова боротьба за повний захист Протасового Яру триває, але ключові перемоги вже здобуті. Громада, яку створив Роман, продовжує його справу: захищає зелену зону, проводить фестивалі, нагадує містянам, що один принциповий голос може змінити долю цілого району. Батько Тарас Ратушний на прощанні сказав синові: «Ти не збудував будинок, але виплекав громаду. Не посадив дерево, але відкрив парк».
Роман Ратушний не встиг створити власну сім’ю — він мріяв про дітей, про це писав у заповіті. Натомість залишив після себе ціле покоління людей, які тепер захищають те, що він любив: Київ, природу, українську свободу. Його життя — це доказ, що справжня громадянська позиція не закінчується на акціях чи постах. Вона переходить у дії, навіть коли ціною стає все.
Leave a Reply