Плоскостопість третього ступеня являє собою виражену фіксовану деформацію стопи, за якої поздовжнє склепіння практично зникає, кістки зміщуються, а навантаження перерозподіляється на м’які тканини та суглоби. Такий стан уже не піддається повному виправленню консервативними методами й часто супроводжується больовим синдромом, вторинними змінами в колінах, тазостегнових суглобах та хребті. У контексті загальної мобілізації це безпосередньо впливає на категорію придатності до військової служби.
За чинним законодавством плоскостопість 3 ступеня найчастіше потрапляє під пункт «б» статті 62 Розкладу хвороб і передбачає придатність до служби у частинах забезпечення, тилових підрозділах, ТЦК, навчальних центрах та логістиці. Повне звільнення від мобілізації можливе лише за наявності додаткових значних порушень функцій, які кваліфікуються як пункт «а». Рішення приймає військово-лікарська комісія на підставі об’єктивних даних — рентгенівських знімків у стоячому положенні та клінічної картини функціональних обмежень.
Якісна підготовка медичних документів, точне формулювання висновків ортопеда-травматолога та розуміння реальних вимог до фізичного навантаження в різних підрозділах дозволяють досягти справедливої оцінки стану здоров’я. Водночас навіть у тилових частинах тривале стояння чи ходьба можуть посилювати больові відчуття, тому важливо знати свої права на медичний супровід та можливе переогляд.
Медична картина плоскостопості третього ступеня
Стопа людини має три склепіння — медіальне поздовжнє, латеральне поздовжнє та поперечне. Вони працюють як природні амортизатори, розподіляючи вагу тіла під час ходьби та стояння. При плоскостопості третього ступеня медіальне склепіння опускається нижче 17 мм, кут поздовжнього склепіння перевищує 155°, а таранна кістка зміщується вниз і всередину. Це призводить до вальгусної деформації п’ятки, пронації переднього відділу стопи та перевантаження підошовної фасції.
Розвиток такого стану зазвичай триває роками. У дитинстві чи юності плоскостопість може бути гнучкою, м’язовою. З часом зв’язки розтягуються, м’язи слабшають, і деформація стає ригідною — фіксованою. До цього призводять надмірна вага, тривале перебування на ногах, неправильне взуття, травми або вроджена слабкість сполучної тканини. На рентгенограмах у стоячому положенні у двох проекціях чітко видно колапс склепіння, підвивихи у суглобах передплесни та часто ознаки остеоартрозу.
Люди з таким діагнозом скаржаться на постійний або періодичний біль у підошві, який іррадіює в литки та коліна. Швидко настає втома навіть після нетривалої ходьби. З’являються натоптиші під головками плеснових кісток, набряки до вечора, відчуття «каміння» в взутті. Згодом змінюється хода — вона стає важкою, «качачою», страждає постава. Багато хто змушений відмовлятися від улюбленого взуття на користь ортопедичних моделей або спеціальних устілок, які дають лише часткове полегшення.
Діагностика для військово-лікарської комісії
ВЛК оцінює не просто наявність діагнозу, а ступінь функціональних порушень. Саме тому ключовим інструментом залишається рентгенографія обох стоп у стоячому положенні у двох проекціях — передньо-задній та бічній. На цих знімках лікар вимірює висоту склепіння, кут між таранною та першою плесновою кісткою, а також фіксує супутні зміни — артрозні деформації, підвивихи.
Окрім знімків обов’язковим є детальний висновок лікаря-ортопеда-травматолога цивільного закладу охорони здоров’я. У ньому має бути вказано не лише ступінь плоскостопості, а й конкретні скарги пацієнта, обмеження рухової активності (наприклад, неможливість ходити без болю понад 300–500 метрів), наявність набряків, деформацій пальців та впливу на вищі відділи опорно-рухового апарату. Старі виписки з дитячої поліклініки або попередні обстеження також додають ваги справі, демонструючи хронічний характер процесу.
Додаткові методи — УЗД сухожиль, МРТ при підозрі на пошкодження зв’язок чи виражений артроз — призначають за потреби. Головне — щоб уся документація була свіжою (бажано не старше 6–12 місяців) і містила об’єктивні дані, а не лише суб’єктивні скарги.
Як проявляється стан у повсякденному житті
Біль при плоскостопості 3 ступеня рідко буває гострим. Частіше це ниючий, виснажливий дискомфорт, який накопичується протягом дня. Вранці після сну стопи можуть «розходитися» 10–15 хвилин, а до вечора людина буквально «валиться з ніг». Довге стояння в черзі, робота за верстатом чи навіть прогулянка з дитиною перетворюються на випробування.
Багато хто відзначає вторинні проблеми: біль у попереку через компенсаторне перерозгинання в тазостегнових суглобах, хрускіт у колінах, швидку втому литкових м’язів. Взуття зношується нерівномірно — внутрішній край стирається швидше. У спекотну погоду набряки посилюються, а взимку холодні підлоги провокують судоми. Психологічно це виснажує: постійна турбота про ноги, пошук зручного взуття, відмова від активного відпочинку.
Стаття 62 Наказу МОУ №402: точне трактування
Згідно з актуальною редакцією Наказу Міністерства оборони України №402 (зі змінами 2024–2025 років) набута плоскостопість кодується як M20–M21 і розглядається в статті 62 Розкладу хвороб. Ступінь придатності залежить від вираженості функціональних порушень.
Пункт «а» — непридатність до військової служби з виключенням з обліку — стосується різко виражених необоротних деформацій (кінська, п’яткова, варусна, порожниста стопа), коли людина не може користуватися стандартним взуттям. Плоскостопість 3 ступеня потрапляє сюди лише за наявності додаткових тяжких ускладнень, що роблять пересування значно обмеженим.
Пункт «б» прямо включає «плоскостопість 3-го ступеня». Людина визнається придатною до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення та охорони. Це найпоширеніший варіант для підтвердженої третьої ступені.
Пункт «в» стосується легших форм: плоскостопість 1–2 ступенів без артрозу або 2 ступеня з помірним артрозом. Такі особи зазвичай придатні до більш широкого кола підрозділів.
Якщо ступінь плоскостопості відрізняється на лівій та правій стопі, ВЛК орієнтується на більший ступінь. Плоска стопа без клінічних проявів та функціональних порушень вважається варіантом норми і не дає підстав для застосування статті 62.
Реальна практика ВЛК у 2026 році
У більшості випадків, коли людина приходить з чітко підтвердженою плоскостопістю 3 ступеня, якісними рентгенівськими знімками та висновком ортопеда про помірні функціональні порушення, комісія виносить постанову за пунктом «б». Повне звільнення трапляється рідше — переважно коли є виражений артроз кількох суглобів стопи, значна деформація пальців за типом молоточка або кігтя, або коли больовий синдром суттєво обмежує пересування.
Бувають ситуації, коли ВЛК спочатку ставить пункт «в», вважаючи порушення незначними. У таких випадках рішення часто вдається оскаржити, надавши додаткові документи або пройшовши незалежну експертизу. Важливо пам’ятати: комісія оцінює саме функціональний стан, а не тільки цифри на знімку. Якщо людина може без болю пройти кілька кілометрів і не має виражених вторинних деформацій, шансів на пункт «а» майже немає.
Підготовка до ВЛК: що зібрати та як поводитися
Успіх значною мірою залежить від якості підготовки. Ось мінімальний пакет документів, який варто мати:
- Всі попередні медичні карти, виписки, результати обстежень за останні 5–10 років (особливо з дитинства чи юності).
- Свіжі рентгенограми обох стоп у стоячому положенні у двох проекціях (зроблені не раніше ніж за 6–12 місяців до комісії).
- Детальний висновок лікаря-ортопеда-травматолога з описом ступеня деформації, больового синдрому, обмежень фізичної активності та рекомендаціями.
- За наявності — результати УЗД, МРТ, консультацій суміжних спеціалістів (невролога, вертебролога).
На самій комісії варто поводитися спокійно та чесно відповідати на запитання. Не потрібно перебільшувати симптоми, але й не применшувати їх. Якщо біль виникає при певних рухах чи після навантаження — продемонструйте це. Комісія має право проводити функціональні проби.
Після отримання постанови обов’язково перевірте формулювання. Якщо є сумніви щодо об’єктивності — рішення можна оскаржити у вищій ВЛК або в судовому порядку протягом встановлених строків.
Таблиця: Категорії придатності при плоскостопості за статтею 62
| Ступінь та особливості | Категорія ВЛК | Наслідки для мобілізації |
| Плоскостопість 3 ступеня (фіксована, з помірними порушеннями) | Пункт «б» | Придатний до частин забезпечення, тилу, логістики, охорони, ТЦК. Мобілізація можлива, але не до бойових підрозділів. |
| Плоскостопість 3 ступеня + виражений артроз, значні деформації пальців, сильний больовий синдром | Пункт «а» (у окремих випадках) | Непридатний до служби з виключенням з обліку. |
| Плоскостопість 2 ступеня з остеоартрозом або 1–2 ступеня без артрозу | Пункт «в» або придатний | Зазвичай придатний до ширшого кола підрозділів, включно з бойовими за відсутності інших обмежень. |
Управління станом: що можна зробити для полегшення
Хоча структурні зміни при третій ступені фіксовані, симптоми реально контролювати. Індивідуальні ортопедичні устілки з жорстким супінатором та п’ятковою чашкою зменшують перевантаження. Взуття повинно бути з широким носком, жорсткою п’яткою та хорошою амортизацією.
Фізична терапія спрямована на мобілізацію суглобів стопи та зміцнення м’язів, що стабілізують склепіння. Корисні вправи: піднімання пальців ніг з опорою на п’ятки, «збір» тканини пальцями ніг, обертання стопами, ходьба по нерівній поверхні (пісок, галька), розтяжка литкових м’язів та підошовної фасції. Заняття проводять регулярно, без різких навантажень. У деяких випадках призначають курс лікувального масажу та фізіопроцедур.
Хірургічне втручання (остеотомії, артродези) розглядають лише при вираженому больовому синдромі та неефективності консервативного лікування. Після операції категорія придатності, як правило, не покращується, а іноді й погіршується через наявність імплантів чи обмеження рухливості.
Служба з плоскостопістю 3 ступеня: практичні реалії
Якщо людину мобілізують за пунктом «б», вона потрапляє до підрозділів, де фізичне навантаження зазвичай нижче, ніж у бойових частинах. Проте навіть там можливе тривале стояння на посту, переміщення з вантажем чи робота на техніці. Біль може посилюватися, з’являтися набряки, погіршуватися загальне самопочуття.
У таких випадках важливо фіксувати всі загострення в медичній документації військової частини та звертатися до лікаря частини. При значному погіршенні стану можливе направлення на повторну ВЛК для перегляду категорії. Деякі військовослужбовці отримують рекомендації щодо полегшеного режиму або переведення до інших підрозділів.
Психологічно важливо зберігати реалістичний погляд: плоскостопість 3 ступеня — це не вирок, а особливість організму, з якою можна жити повноцінно за умови правильного підходу до навантажень та регулярного медичного контролю. Багато чоловіків з таким діагнозом успішно проходять службу в тилових підрозділах, виконуючи важливу роботу з логістики, зв’язку чи охорони.
Ключ до справедливого рішення ВЛК — це максимальна об’єктивність медичних документів та чітке розуміння власних функціональних можливостей. Чим краще людина підготовлена, тим вища ймовірність, що комісія врахує реальний стан здоров’я, а не лише формальні цифри на знімку.
Leave a Reply