DeepStateMap.live перетворилася на головний цифровий орієнтир для мільйонів людей, які намагаються зрозуміти динаміку російсько-української війни. Вона поєднує відкриті дані з інтуїтивним дизайном і дозволяє бачити не лише поточну лінію зіткнення, а й деталі переміщень підрозділів, фортифікаційні споруди та навіть симулювати удари української артилерії. Платформа стала частиною повсякденного інформаційного ландшафту України — від родин військових до журналістів та аналітиків.
Створена волонтерами в перші години повномасштабного вторгнення, карта еволюціонувала від простої Google Maps до складної системи з тепловими картами концентрації сил, шарами історичних змін та офлайн-режимом. Сьогодні вона фіксує реальність фронту з максимальною доступною точністю, оновлюючись на основі OSINT-джерел, повідомлень Генштабу та верифікованих свідчень з передової. Користувачі бачать, як з’являються нові блакитні ділянки звільнених територій і як розширюються сірі зони невизначеності.
У матеріалі розкрито історію проєкту, принципи збору та перевірки даних, детальну легенду позначень, можливості веб-версії та мобільного додатку, а також практичні сценарії використання для новачків і досвідчених аналітиків. Особливу увагу приділено нюансам точності, обмеженням воєнного часу та ролі карти в інформаційному просторі 2026 року.
Історія створення: від Telegram-каналу до головної мапи війни
Команда DeepStateUA виникла задовго до 24 лютого 2022 року. Ще у 2020-му двоє киян — Роман Погорілий, який навчався на юриста, та Руслан Микула, фахівець з маркетингу — запустили Telegram-канал, що спочатку висвітлював міжнародні події: пандемію, протести в США, війну в Сирії та Нагірному Карабаху. Уже тоді вони експериментували з цифровими картами ліній фронту під час Другої карабаської війни.
З осені 2021 року фокус змістився на стеження за російськими військовими переміщеннями вздовж кордонів України. Коли 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення, команда буквально за кілька годин створила першу версію карти на базі Google Maps. Вона одразу стала популярною — люди шукали зрозумілий візуальний орієнтир у хаосі перших днів.
Наприкінці березня Google заблокував проєкт через скарги та юридичні ризики. Уже 27 березня розробники вирішили створити власний сайт, а 30 березня він запрацював на основі OpenStreetMap та бібліотеки Leaflet. З 3 квітня 2022 року карта почала накопичувати власну історію даних. Згодом з’явилися мобільні додатки: Android-версія в березні 2023-го набрала 100 тисяч завантажень менш ніж за десять днів, iOS-версія вийшла наприкінці квітня після додаткової модерації.
У липні 2024 року вийшла DeepStateMap 2.0 — з оновленою графікою, анімаціями, режимом офлайн, інструментом малювання на карті, клавіатурними скороченнями та розширеними діапазонами зброї. Проєкт переріс у структуру з понад сотнею людей, благодійним фондом та технічною компанією. У березні 2024 року DeepStateUA підписала меморандум про співпрацю з Міністерством оборони України.
Як працює DeepStateMap: джерела даних та процес верифікації
Основа карти — розвідка з відкритих джерел (OSINT). Команда збирає інформацію з офіційних зведень Генерального штабу ЗСУ, геолокованих відео та фото з соціальних мереж, повідомлень місцевих жителів і військових з передової. Російські джерела використовують обережно через високий рівень пропаганди та дезінформації. Кожен факт намагаються підтвердити кількома незалежними каналами.
Процес верифікації включає геолокацію за характерними орієнтирами — вивісками, рельєфом, будівлями. Складні випадки передають на перевірку групі з близько 60 аналітиків. Іноді оновлення свідомо затримують на 2–3 дні, щоб не наражати на небезпеку українські підрозділи. Це один з ключових принципів команди: безпека людей перевищує швидкість публікації.
Додаткові шари формують NASA FIRMS (точки пожеж за останні 48 годин) та співпраця з іншими системами моніторингу. Існує закрита версія карти для військових з детальнішими даними про окопи та розрахунком азимутів. Публічна версія залишається максимально відкритою, але з чіткими попередженнями: карту не можна використовувати для планування пересувань чи навігації.
У 2026 році сірі зони невизначеності на карті частково пов’язані з інтенсивним застосуванням дронів та нестачею живої сили на окремих ділянках. Команда постійно вдосконалює алгоритми перевірки, щоб мінімізувати вплив «туману війни».
Легенда та позначення: що означають кольори та іконки
Перше, з чим стикається користувач — кольорова заливка територій. Вона дає миттєве уявлення про контроль над місцевістю. Кожен відтінок несе конкретне значення, перевірене на практиці мільйонами переглядів.
| Колір / Іконка | Значення | Додаткові деталі |
|---|---|---|
| Синій | Територія, звільнена за останні два тижні (або окремі ділянки, як-от Курський напрямок) | Найсвіжіші зміни; часто привертає увагу користувачів |
| Зелений | Звільнена територія (більше двох тижнів тому) | Стабільний контроль ЗСУ |
| Сірий | Територія, що потребує уточнення | Зони активних боїв або недостатньої візуальної підтвердженості |
| Червоний | Територія, окупована російськими військами | Основний колір для позначення контролю РФ |
| Темно-червоний | Окупований Крим та території ОРДЛО | Спеціальне виділення для довоєнних окупованих районів |
| Світло-рожевий / світло-червоний | Інші території під контролем РФ (Придністров’я, окремі райони) | Розширена легенда для контексту |
| Іконки підрозділів (НАТО-стиль або стилізовані) | Розташування російських військових підрозділів | Показують приблизну дислокацію; не всі підрозділи публікуються |
| Намети / штабні іконки | Штаби російських військ | Важливий індикатор командування |
| Аеродроми та флот | Російські авіабази та кораблі | Допомагають оцінювати авіаційну та морську компоненту |
| Червоні стрілки | Напрямки атак окупантів | Динаміка наступальних дій |
Кольорова палітра не статична — вона відображає реальні зміни на фронті. Коли з’являється новий синій клаптик, це означає, що українські сили не просто просунулися, а закріпилися настільки, що команда готова зафіксувати це публічно. Сірі зони нагадують про «туман війни» — місця, де точність даних поки що недостатня.
Основні функції та інструменти для користувачів
Веб-версія deepstatemap.live пропонує набір інструментів, які роблять карту корисною як для швидкого погляду, так і для глибокого аналізу. Пошук населених пунктів, масштабування, перемикання шарів — базовий набір. Додаткові можливості з’явилися з оновленням 2.0 та подальшими ітераціями.
Серед найпотужніших функцій — симулятор засобів ураження. Користувач обирає тип української зброї (HIMARS, M777, CAESAR, РСЗВ, ракети) і кліком на карті бачить радіус ураження та глибину проникнення в тил противника. Це допомагає зрозуміти, чому певні населені пункти залишаються під тиском або, навпаки, стають недосяжними для артилерії.
Режим «Патоген» (або теплова карта) візуалізує концентрацію російських сил — чим «гарячіше» зона, тим більше підрозділів там зосереджено. Хоча повноцінна версія була тісно пов’язана з закритими даними, публічний варіант дає загальне уявлення про «гарячі точки».
Шар фортифікацій показує російські окопи, «зуби дракона», протитанкові рови та інші інженерні споруди. Це особливо цінно для розуміння, чому просування на окремих напрямках сповільнюється. Додано також шари залізниць, точок пожеж NASA та, в окремих режимах, погоди.
- Вимірювання відстаней — лінійка в метрах дозволяє оцінити, наскільки близько до лінії фронту розташовані певні об’єкти.
- Малювання та нотатки — інструмент draw з’явився в оновленні 2.0; корисний для створення власних схем або позначок.
- Порівняння та історія — кнопки compare та calendar дають змогу зіставляти ситуації в різні дати або дивитися динаміку змін.
- Копіювання координат — зручна функція для точного обміну локаціями з колегами чи в аналітичних матеріалах.
Мобільний додаток підтримує кешування даних для роботи в умовах нестабільного зв’язку. Деякі шари (наприклад, фортифікації) доступні повніше у веб-версії, тому досвідчені користувачі часто комбінують обидві платформи.
Практичні поради: як користуватися картою початківцям і просунутим користувачам
Для новачків найкраще почати з легенди та простого перегляду Донецького чи Запорізького напрямків. Варто щодня фіксувати, чи з’явилися нові сині або зелені ділянки, і порівнювати з повідомленнями Генштабу. Це формує звичку бачити війну не через окремі новини, а як цілісний процес.
Просунуті користувачі часто поєднують DeepStateMap з іншими джерелами: звітами Інституту вивчення війни (ISW), геолокованими відео з Telegram-каналів та супутниковими знімками. Симулятор артилерії допомагає оцінити, чому ворог зосереджує зусилля саме на певних ділянках — там, де українська дальнобійна зброя менш ефективна.
Корисний прийом — використовувати режим порівняння для відстеження динаміки за тиждень або місяць. Так видно не лише окремі успіхи чи втрати, а й загальну тенденцію на стратегічних напрямках. Деякі аналітики зберігають скріншоти або малюють власні схеми поверх карти для презентацій чи звітів.
Важливо пам’ятати про обмеження: карта показує лише підтверджену інформацію. Якщо на якійсь ділянці кілька днів немає змін, це не завжди означає «тишу» — іноді це пауза для верифікації або оперативна необхідність. Користувачі, які розуміють цей нюанс, ставляться до даних відповідальніше.
Роль карти в інформаційному просторі та її обмеження
DeepStateMap стала одним з найцитованіших джерел в українській та міжнародній пресі. Її використовували міністри оборони для візуалізації успіхів перед партнерами, а військові — для швидкої орієнтації. Пік відвідуваності фіксували під час контрнаступальних операцій, коли карта набирала мільйони переглядів на добу.
Водночас проєкт має чіткі етичні межі. Команда неодноразово наголошувала, що карта не призначена для планування атак чи навігації. З російських IP-адрес іноді з’являється спеціальне вікно з пропозицією здатися. Це нагадування про те, що навіть відкрита інформація у воєнний час несе відповідальність.
Точність карти висока, але не абсолютна. Генеральний штаб володіє більш детальною інформацією. Іноді між публічними даними DeepState та офіційними оцінками виникають розбіжності — це нормально в умовах «туману війни». Команда відкрито говорить про сірі зони та постійно працює над їх зменшенням.
У 2026 році карта продовжує еволюціонувати. З’являються нові шари, покращується мобільна версія, розширюється співпраця з державними структурами. Вона залишається волонтерським проєктом, що живе на донати та довіру аудиторії.
Для багатьох українців відкриття карти вранці стало ритуалом — способом зрозуміти, чи з’явилася надія у вигляді нових блакитних плям, і водночас відчути тяжкість сірих та червоних зон. Це не просто пікселі на екрані. Це візуальна хроніка війни, створена людьми, які вирішили, що правда про фронт повинна бути доступною кожному.
Leave a Reply