Коли українські Повітряні сили повідомляють про «групи шахедів», що летять у напрямку певних регіонів, зазвичай йдеться про скоординовані партії безпілотників-камікадзе. У більшості випадків одна така група налічує від 20 до 40 апаратів, хоча реальна картина набагато складніша і динамічніша.
У 2026 році російські атаки еволюціонували до рівня, коли кілька груп формують потужні хвилі, загальна кількість дронів у яких сягає 400–900 і більше за одну ніч. Це не просто збільшення цифр — це продумана тактика насичення оборони з різних напрямків одночасно.
Для цивільних і військових розуміння цих механізмів означає краще інтерпретувати тривоги, оцінювати ризики та бачити, як українська протиповітряна оборона, попри величезне навантаження, продовжує ефективно знищувати значну частину загроз завдяки новим технологіям перехоплення та мобільним групам.
Що таке дрон Shahed-136 і чому саме групи стали основою тактики
Shahed-136, відомий у Росії як «Герань-2», — це іранський ударний безпілотник-камікадзе, який Росія активно виробляє на потужностях у Алабузі. Апарат важить близько 200 кг, має розмах крил 2,5 м і довжину 3,5 м. Стандартна бойова частина — 40–50 кг осколково-фугасної або термобаричної вибухівки, хоча російські модифікації іноді несуть до 90 кг за рахунок зменшення паливного бака. Двигун поршневий, крейсерська швидкість — 150–185 км/год, заявлена дальність — до 2000–2500 км.
Проста конструкція з композитів, фанери та пінопласту робить його дешевим — орієнтовно 20–30 тисяч доларів за одиницю. Саме низька вартість і масовість дозволяють Росії застосовувати їх не поодинці, а групами. Один дрон легко перехопити, але коли їх десятки, що летять різними маршрутами, система ППО змушена розпорошувати зусилля. Це і є головна ідея: не точність одного апарата, а насичення простору.
У 2026 році з’явилися й реактивні варіанти — «Герань-3» або аналоги Shahed-238. Їхня швидкість сягає 550–600 км/год, що ускладнює перехоплення звичайними засобами. Поки таких дронів небагато — частка в загальному потоці залишається малою, — але тенденція до прискорення вже помітна.
Типові розміри груп: від розвідувальних партій до масованих хвиль
Розмір групи визначається не жорстким регламентом, а тактичним задумом. Українські зведення та аналітика чітко розрізняють кілька категорій.
Невеликі групи з 5–15 дронів найчастіше виконують роль «щупальців» — перевіряють маршрути, виявляють активність ППО або відволікають увагу. Їх запускають першими, щоб змусити українські розрахунки витратити час і боєкомплект.
Середні групи — 20–40 апаратів — стали найпоширенішим форматом у 2025–2026 роках. Саме про такі формації найчастіше йдеться в повідомленнях «летять 4–6 груп шахедів». Вони достатньо великі, щоб створити серйозне навантаження, і водночас компактні для координації з одного району запуску.
Великі групи або ударні хвилі — 50 і більше дронів — застосовують рідше, але саме вони формують «ударний кулак» у найпотужніших атаках. Іноді фіксували формації до 80–150 апаратів в одній хвилі, особливо коли Росія накопичувала запаси.
Середній розмір типової групи у 2026 році стабілізувався на позначці 20–40 дронів, хоча піки сягають значно більших величин у межах комбінованих операцій.
Як формуються та запускаються групи: практична тактика 2026 року
Росія не запускає всі дрони з одного майданчика. Групи формують на різних напрямках: з території Криму (Чауда), з Кубані (Приморсько-Ахтарськ), з Брянської, Курської та інших областей. Кожна група стартує в межах своєї «зони відповідальності», потім дрони сходяться на спільних маршрутах або атакують паралельно.
Тактика передбачає кілька хвиль. Спочатку йдуть групи з великою часткою імітаторів (декоїв) — дешевших апаратів без бойової частини або з мінімальною. Вони провокують включення радарів і витрату ракет ППО. Потім слідують ударні групи з реальними Shahed-136/Герань-2. Іноді паралельно або з невеликим інтервалом запускають крилаті ракети чи балістику — це комбінований удар, що максимально виснажує оборону.
У травні 2026 року зафіксували кілька операцій, де загальна кількість безпілотників за ніч перевищувала 600–900 одиниць, а в найпотужнішій — до 1500+ за 38 годин разом із ракетами. Кожна така операція складалася з численних груп, що заходили з різних азимутів. Це створює ефект «наступу з усіх боків» і змушує ППО працювати на межі можливостей одночасно на кількох напрямках.
Еволюція груп шахедів: як змінювалася кількість з 2022 по 2026 рік
На початку застосування, у 2022–2023 роках, групи були невеликими — часто 2–10 дронів. Росія тестувала тактику, шукала вразливі місця української оборони. З 2024 року, коли виробництво набрало обертів, розміри груп зросли. 2025 рік став переломним: середня група сягнула 20–40 апаратів, а окремі атаки вже включали сотні дронів за ніч.
У 2026 році тенденція закріпилася. Типова група — 20–45 дронів, але загальна інтенсивність атак значно вища завдяки великій кількості одночасних груп і комбінації з іншими засобами ураження.
| Період | Типова група | Великі формації / за ніч | Ключові особливості |
|---|---|---|---|
| 2022–2023 | 2–10 дронів | до 30–50 | Тестування тактики, невеликі партії |
| 2024–2025 | 10–20 → 20–40 | 100–200+, групи по 20–40 | Нарощування виробництва, перші масовані хвилі |
| 2026 (весна–літо) | 20–45 дронів | 400–900+ за атаку, множинні групи | Комбіновані удари з ракетами, реактивні варіанти, високий темп |
За аналітикою Інституту науки та міжнародної безпеки, у травні 2026 року середньодобова кількість ударних Shahed/Geran сягала 167 апаратів, а в окремі ночі загальна кількість безпілотників перевищувала 800–900 одиниць.
Виробничі потужності та чому Росія може дозволити собі великі групи
Ключ до розуміння масштабів — виробництво. За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, темпи випуску Shahed-136/Герань-2 та імітаторів до середини 2025 року досягли близько 2700 дронів на місяць. У 2026 році потужності продовжували зростати. Реалістичні оцінки на середину року — 150–200+ реальних ударних дронів на добу плюс значна кількість декоїв.
Це дозволяє Росії не просто підтримувати високий темп запусків, а й накопичувати запаси для особливо потужних операцій. Коли запаси є, можна формувати групи по 40–50 апаратів і запускати їх кількома хвилями протягом доби. Без такої виробничої бази великі групи залишалися б рідкістю.
Масштабне виробництво перетворило шахеди з «екзотичної» загрози на системний інструмент виснаження української протиповітряної оборони та енергетичної інфраструктури.
Як українська ППО протистоїть групам шахедів у 2026 році
Українські сили не просто «збивають дрони» — вони постійно вдосконалюють систему. Мобільні вогневі групи з кулеметами та зенітними установками, дешеві дрони-перехоплювачі (щодня поставляються сотні одиниць), засоби радіоелектронної боротьби та вдосконалені радари дозволяють ефективно працювати навіть проти масованих атак.
У масованих ударах відсоток збитих на один дрон може падати через насичення, але загальна кількість знищених апаратів залишається високою — часто 80–90 % і більше. Успіх перехоплювачів особливо помітний: вони стали одним із головних інструментів боротьби з повільними поршневими шахедами. Реактивні варіанти вимагають інших підходів — тут на перший план виходять РЕБ і більш досконалі системи.
Головний виклик — не один дрон, а одночасний прихід груп з різних напрямків плюс комбінація з ракетами. Саме тому тактика «багатьох груп» продовжує тиск на ресурси оборони.
Психологічний і практичний вимір нічних груп шахедів
Для мільйонів українців звук двигунів шахедів уночі став частиною реальності. Гудіння, що нагадує рій великих комах або мопедів, лунає за десятки кілометрів. Сирени, тривоги, очікування — усе це виснажує. Навіть коли більшість дронів збивають, поодинокі прориви завдають удару по енергетиці, логістиці чи житлових районах.
Разом з тим українське суспільство демонструє вражаючу стійкість. Системи раннього попередження, мобільні застосунки з картами тривог, волонтерські ініціативи з виробництва перехоплювачів — усе це перетворює пасивне очікування на активну протидію. Кожна збита група — це не просто цифра в зведенні, а врятовані життя та інфраструктура.
У середині 2026 року група шахедів — це вже не просто «кілька дронів». Це гнучкий тактичний елемент, розмір якого коливається від невеликої розвідувальної партії до потужної ударної хвилі. Типові 20–40 апаратів у групі, вбудовані в операції з сотнями дронів і ракетами, продовжують залишатися одним із головних інструментів російського тиску на Україну. Українська оборона адаптується швидше, ніж противник встигає створювати нові виклики, і саме це визначає динаміку протистояння в повітрі найближчими місяцями.
Leave a Reply