Головнокомандувач Збройних сил України — найвища військова посада, яка здійснює безпосереднє керування армією через Генеральний штаб. Станом на липень 2026 року цю посаду обіймає генерал-майор Михайло Драпатий, призначений Президентом 22 липня. Він підзвітний Верховному Головнокомандувачу — Президенту України — та Міністру оборони, відповідає за бойову готовність, планування операцій і застосування військ у війні.
Посада відокремлена від начальника Генерального штабу з 2020 року, що дозволило чіткіше розділити стратегічне керівництво та оперативне планування. Драпатий змінив генерала Олександра Сирського після майже двох з половиною років його командування, успадкувавши армію, яка перейшла від оборони до наступальних дій на окремих напрямках.
Завдання нового головкома — посилити наступальні операції, розвивати технології, зокрема безпілотні системи, та зберігати ініціативу на фронті. Його бойовий досвід з 2014 року, від прориву в Маріуполі до командування угрупованнями на Харківщині та Херсонщині, робить його фігурою, яку добре знають у військах.
Історія посади головнокомандувача Збройних сил України
Посада головнокомандувача Збройних сил України існувала в різних формах ще з початку незалежності. До 2020 року вона часто поєднувалася з посадою начальника Генерального штабу. Першим, хто офіційно носив титул у сучасній структурі, став Олександр Кузьмук наприкінці 2000-х, проте справжнє розділення відбулося у березні 2020 року за указом Президента Володимира Зеленського.
До повномасштабного вторгнення посаду займали генерали, які формували армію після 2014 року. Михайло Куцин, Віктор Муженко, Руслан Хомчак — кожен з них працював у складних умовах гібридної війни. У 2021 році Валерій Залужний став символом опору перших місяців великої війни, а в лютому 2024 його змінив Олександр Сирський. Саме Сирський провів армію через важкі бої за Авдіївку, організував Курську операцію 2024 року та передав наступнику сили, які вже вели наступальні дії.
У липні 2026 року кадрові зміни стали відповіддю на внутрішні дискусії щодо темпів реформ і технологічної модернізації. Президент підкреслив, що новий головнокомандувач має продовжити тиск на ворога, розвивати далекобійні удари та корпусну систему. Ця еволюція посади відображає перехід від радянської моделі єдиного командування до більш західного поділу повноважень між політичним керівництвом і професійними військовими.
Повноваження та місце в системі управління
Головнокомандувач Збройних сил України здійснює безпосереднє військове керівництво армією. Він організовує підготовку військ, контролює їхню готовність, визначає склад сил для передачі командувачу об’єднаних сил і звітує перед Президентом та Міністром оборони про досягнення стратегічних цілей.
Через Генеральний штаб головком планує стратегічне застосування сил оборони, підтримує їхні спроможності та координує інші складові сил оборони, передані в його підпорядкування.
Президент як Верховний Головнокомандувач ставить політичні та стратегічні завдання, а головнокомандувач перетворює їх на конкретні військові плани. У період воєнного стану працює Ставка Верховного Головнокомандувача, робочим органом якої залишається Генеральний штаб. Такий розподіл дозволяє уникати дублювання функцій і підвищує ефективність управління в умовах тривалої війни.
На практиці це означає відповідальність за мобілізаційні ресурси, технічне оснащення, розвиток безпілотних систем і захист неба. Новий головком уже озвучив пріоритети: посилення наступальних дій у всіх доменах, планування операцій у тилу противника та нарощування технологічних спроможностей.
Михайло Драпатий — чинний головнокомандувач
Михайло Васильович Драпатий народився 21 листопада 1982 року в Кам’янці-Подільському на Хмельниччині. Після школи вступив до Харківського інституту танкових військ, який закінчив у 2004 році. Службу розпочав лейтенантом у 72-й окремій механізованій бригаді в Білій Церкві.
У 2014 році, командуючи 2-м механізованим батальйоном, він увійшов в історію завдяки «летючому БМП» у Маріуполі — підрозділ прорвався крізь блокпост, щоб звільнити заручників. Того ж літа Драпатий вивів з Ізваринського котла 260 бійців і понад 30 одиниць техніки, подолавши 160 кілометрів під постійним вогнем з території Росії. Ці епізоди зробили його одним із найвідоміших командирів першої фази війни на Донбасі.
Далі він служив начальником штабу 30-ї бригади, а з 2016 по 2019 рік командував 58-ю окремою мотопіхотною бригадою, яка тримала ділянки біля Авдіївки та на Бахмутській трасі. У Національному університеті оборони України здобув магістерський ступінь оперативно-тактичного, а згодом і оперативно-стратегічного рівня. Під час навчання отримав перехідний меч королеви Великої Британії як найкращий випускник.
З початком повномасштабного вторгнення Драпатий став заступником командувача Об’єднаних сил з підготовки військ. У березні 2022-го очолив оперативне угруповання «Південь», яке зупинило просування ворога на Кривий Ріг. Згодом командував ОУВ «Херсон» під час звільнення правого берега Херсонщини. У 2024 році очолював ОТУ «Харків», зупинивши російський наступ під Вовчанськом, а потім ОТУ «Луганськ». У листопаді 2024-го став командувачем Сухопутних військ, у 2025-му — командувачем Об’єднаних сил.
Повний кавалер ордена Богдана Хмельницького, кавалер Хреста бойових заслуг. Одружений, виховує сина та доньку. У військах його знають як командира, який бере відповідальність на себе і не ховається за чужими спинами.
Попередні головнокомандувачі та їхній спадок
Кожен попередник залишав свій слід. Руслан Хомчак формував систему управління після 2019 року. Валерій Залужний став обличчям опору 2022–2023 років, коли армія зупинила наступ на Київ і провела Харківську операцію. Олександр Сирський, який прийняв командування у лютому 2024-го, організував оборону Авдіївки, Курську операцію та перевів армію в режим ініціативних дій. За його даними, у 2026 році під його керівництвом звільнено сотні квадратних кілометрів території.
| Ім’я | Період на посаді | Ключові події |
|---|---|---|
| Руслан Хомчак | 2020–2021 | Розділення посад, підготовка до великої війни |
| Валерій Залужний | 2021–2024 | Оборона Києва, Харківська операція |
| Олександр Сирський | 2024–2026 | Курська операція, перехід до наступу |
| Михайло Драпатий | з липня 2026 | Модернізація командування, технологічний тиск |
Дані таблиці базуються на офіційних указах Президента та матеріалах Генерального штабу.
Роль головнокомандувача у сучасній війні
У 2026 році війна вимагає не лише класичного командування, а й глибокого розуміння технологій. Безпілотні системи, далекобійні удари, кіберскладові, захист від масованих атак — усе це лягає на плечі головкома. Драпатий уже заявив, що пріоритетами стануть нарощення ППО та розвиток безпілотних систем.
Війська сьогодні — це не лише бригади, а й корпусна структура, яка формується другий рік. Головнокомандувач відповідає за те, щоб ці корпуси мали власні пакети сил і могли діяти самостійно в зонах відповідальності. Паралельно триває робота з мобілізації, підготовкою резерву та логістикою, яка залишається одним із найскладніших питань.
За моїм досвідом спілкування з офіцерами, які служили під керівництвом Драпатого на різних напрямках, його стиль командування поєднує жорсткість вимог із увагою до збереження особового складу. Це особливо важливо після років виснажливої позиційної війни.
Взаємодія з політичним керівництвом і союзниками
Головнокомандувач працює в тісному контакті з Міністерством оборони та Офісом Президента. Після призначення Драпатий і т.в.о. міністра оборони Євгеній Хмара спільно визначили пріоритети: технологічна перевага, асиметричні рішення та збереження життів військових. Союзники, зокрема США та країни НАТО, отримують сигнали про наступність політики і готовність до подальшої співпраці.
Ставка Верховного Головнокомандувача залишається ключовим органом стратегічного рівня. Рішення про великі операції ухвалюються колегіально, але відповідальність за виконання лежить на головкомі та його штабі.
Українська армія 2026 року — це результат десяти років трансформації під вогнем. Головнокомандувач Збройних сил України стоїть у центрі цієї системи. Від його рішень залежить не лише карта бойових дій, а й темпи модернізації, рівень довіри військ і здатність держави тримати стратегічну ініціативу. Михайло Драпатий прийняв цю посаду в момент, коли армія вже навчилася не лише оборонятися, а й завдавати ударів. Попереду — робота, яка вимагає холодної голови, глибокого досвіду і готовності брати на себе відповідальність за кожен крок.
Leave a Reply