JPG стискає зображення з втратами: він свідомо викидає частину даних, щоб файл став легким, і найкраще працює з фотографіями, де око прощає дрібні спрощення кольору й текстури. PNG зберігає кожен піксель без втрат, тримає прозорий фон і гострі краї тексту, логотипів і скріншотів — але на «живих» знімках платить за точність помітно більшим розміром.
Головна різниця не в абстрактній «якості», а в договорі з даними. JPEG обіцяє «майже як було, зате компактно». PNG каже «точно як було, навіть якщо файл важчий». Саме тому логотип у JPEG обростає брудним ореолом навколо літер, а пейзаж у PNG роздувається до кількох мегабайтів без видимої вигоди для глядача.
У 2026 році обидва формати досі стоять поруч на більшості сайтів світу. Новіші WebP і AVIF уже вміють і стискати сильніше, і тримати прозорість, проте JPG і PNG залишаються універсальною мовою камер, редакторів, месенджерів і друкарень. Нижче — як вони влаштовані, де ламаються і як обирати без шкоди для картинки та швидкості сторінки.
Звідки взялися JPG і PNG і чому вони досі не замінили одне одного
JPEG народився не як «файл для інтернету», а як відповідь на фізичну проблему початку дев’яностих: цифрова фотографія вже вміла знімати багато кольорів, але диски, модеми й перші камери задихалися від сирих пікселів. Комітет Joint Photographic Experts Group зібрався ще 1986 року, а сам формат вийшов 1992-го й пізніше закріпився як стандарт ISO/IEC 10918. Його заточили під зображення з плавними переходами — шкіру, небо, листя, тканину. Розширення .jpg з’явилося через обмеження DOS на три літери після крапки; .jpeg і .jpg — це той самий контейнер, а не два різні світи.
PNG з’явився з іншої злості. 28 грудня 1994 року компанія Unisys нагадала, що алгоритм LZW у популярному GIF захищений патентом, і за використання треба платити. 4 січня 1995-го Томас Бутелл кинув на Usenet ідею вільної заміни. 1 жовтня 1996 року Консорціум World Wide Web затвердив специфікацію Portable Network Graphics. Формат свідомо зробили безпатентним, із підтримкою 24-бітного кольору (у GIF було лише 256 відтінків) і нормальною прозорістю. Назву жартома розшифровували як «PNG’s Not GIF» — «PNG — це не GIF».
За моїм досвідом, ця родинна історія досі пояснює щоденні сварки дизайнерів і розробників. JPEG виріс у камерах, фотобанках і соцмережах, бо там головне — багато знімків і швидке завантаження. PNG виріс у вебі, інтерфейсах і презентаціях, бо там головне — чіткий контур і можливість покласти картинку на будь-який фон. Ні той, ні інший не «переміг», бо вони розв’язують різні болі.
Типова помилка початківця — вважати PNG «новішим, отже кращим для всього». PNG новіший за JPEG лише на кілька років і заточений під інший клас задач. Камера 2004 року за замовчуванням писала JPEG; скріншот macOS і зараз пише PNG. У 2026-му W3C затвердив третю редакцію PNG (червень 2025) з офіційною анімацією APNG, HDR і підтримкою EXIF. JPEG теж не стоїть: з’явилися Jpegli, експерименти з JPEG XL, але «старий» JPEG як і раніше відкривається скрізь — від дешевого телевізора до банківського додатка.
Практичний нюанс на сьогодні: якщо файл має жити між поколіннями програм, принтерів і телефонів без сюрпризів, JPEG і PNG досі найбезпечніша пара. Нові формати швидші в мережі, але архів «на всяк випадок», макет для клієнта і вкладення в корпоративну пошту майже завжди просять саме їх.
Ключові цифри
JPEG: 1992 рік, стиснення з втратами, зазвичай 24-бітний колір, без прозорості, максимум 65 535 × 65 535 пікселів. PNG: 1996 рік, стиснення без втрат, до 48 біт кольору й окремий альфа-канал, теоретично без ліміту розміру. За даними W3Techs на серпень 2026-го PNG присутній приблизно на 76% сайтів, JPEG — близько 70%. Фотографія в PNG часто важить у 5–12 разів більше за той самий кадр у JPEG якості 80–85. Простий логотип навпаки може бути меншим у PNG, ніж у JPEG.
Стиснення з втратами і без втрат: механізм, який вирішує все
Серце відповіді на питання, чим jpg відрізняється від png, сидить у компресії. JPEG ріже зображення на блоки 8×8 пікселів і проганяє їх через дискретне косинусне перетворення. Далі квантування викидає високі частоти — ті дрібні коливання яскравості, які око в фотографії майже не читає. Рівень якості (у більшості редакторів шкала 0–100 або 1–12) вирішує, скільки деталей вижитиме. На фотографії лісу якість 80 виглядає майже як оригінал і дає файл у рази легший. На білій іконці з чорним текстом той самий алгоритм малює брудні сходинки й «москітний шум» навколо літер.
PNG стискає інакше. Він шукає повтори: «ось сто пікселів того самого синього підряд» і записує це коротко через DEFLATE (LZ77 плюс коди Хаффмана). Жоден піксель не підміняється «схожим». Відкрили — отримали байт у байт те, що зберегли. Саме тому PNG обожнює плакати, схеми, інтерфейси, QR-коди й скріншоти коду: там багато однакових ділянок і різких меж. На фотографії заходу сонця повтори рідкісні, тож PNG майже не має за що зачепитися й лишає важкий файл.
Кейс із інтернет-магазину одягу. Каталожне фото сукні на моделі: JPEG 85 дає 180–350 КБ при Full HD і виглядає пристойно на вітрині. Той самий кадр у PNG легко вилазить за 2–4 МБ. Інший кейс: іконка кошика 64×64 з прозорим фоном. PNG важить 3–8 КБ і лишається гострою. JPEG або розмаже контур, або взагалі відмовить у прозорості. Третій приклад — схема проїзду з трьома кольорами. PNG часто виграє навіть за вагою, бо JPEG змушений «малювати» зайві відтінки навколо ліній і роздмухує файл без користі.
Підводний камінь 2026 року — прогресивний JPEG і черезрядковий PNG. Обидва вміють показувати картинку ще до повного завантаження, але по-різному. Прогресивний JPEG спочатку дає розмите ціле, потім додає різкість. PNG з алгоритмом Adam7 малює грубу сітку, яка уточнюється за сім проходів. Для важких фото на мобільному 4G прогресивний JPEG досі рятує відчуття швидкості. Для UI-кнопки це зайве: файл і так крихітний.
Емоційний акцент простий і жорсткий: стиснення JPEG — це компроміс, який не прощає повторів. Кожне нове «Зберегти» знову квантує вже пошкоджені блоки. PNG можна відкривати й зберігати хоч сто разів — пікселі не деградують. У нашій практиці найбільше псують архіви не «поганий формат», а звичка вести робочий файл як JPEG після кожного ретушного кроку.
Прозорість, альфа-канал і чому JPEG лишає білий прямокутник
JPEG не вміє прозорості. Крапка. У нього немає альфа-каналу: кожен піксель зобов’язаний мати колір. Якщо вирізати товар із студійного фону й зберегти як JPG, «дірки» заллються білим, чорним або тим кольором, який підсунув редактор. На сайті з бежевим тлом навколо кросівок з’явиться брудна рамка. На темній картці товару — сліпучий білий прямокутник. Дизайнер кляне «криві руки верстальника», хоча винен формат.
PNG тримає альфу: від повністю прозорого до напівпрозорого скла. PNG-8 вміє просту прозорість на кшталт GIF (піксель або видимий, або ні). PNG-24 несе повний колір. PNG-32 додає 8 біт альфи — 256 рівнів прозорості, м’які тіні, антиаліасинг по краю шрифту, неоновий логотип, що світиться на будь-якому герої-банері. Саме тому favicon, стікер у сторіс, водяний знак і кнопка «Купити» живуть у PNG (або у векторі SVG, якщо форма проста).
Приклад перший: логотип кав’ярні з парою над чашкою. У PNG пара напівпрозора й сідає на фото вітрини. У JPEG пара або зникає, або обростає сірим «милом». Приклад другий: мобільний додаток доставки. Іконки статусів замовлення накладаються на карту. Без альфи довелося б малювати окрему іконку під кожен колір карти. Приклад третій: презентація для інвестора. Скрін інтерфейсу з тінню під вікном. JPEG з’їдає тінь і додає блоки 8×8 на шрифті дрібних підписів; PNG лишає тінь живою.
Практичний нюанс, який досі ловить навіть досвідчених: напівпрозорі краї PNG проти JPEG-фото під ними. Якщо зберегти вирізаний об’єкт із «брудною» альфою (залишки студійного зеленого на волоссі), на темному сайті вилізе кольоровий контур. Формат тут ні при чому — винен поганий маттинг. Друга пастка: тінь, впечена в білий фон JPEG, не стане прозорою від конвертації в PNG. Конвертер не відгадає, що було тінню, а що стіною.
У 2026-му прозорість уже вміють WebP, AVIF і JPEG XL, тож монополія PNG слабшає на вебі. Проте для Photoshop-макета, Slack-стікера, підпису в договорі й іконки в App Store PNG лишається форматом, який «просто відкриється». JPEG в цій ролі безсилий і буде безсилим, доки стандарт не змінять. Не змінять: занадто багато камер і сайтів зав’язані на його простоту.
Колір, глибина, артефакти та ціна повторного збереження
Обидва формати растрові: картинка — сітка пікселів, а не формули як у SVG. Збільшили втричі — отримали драбинку. Далі починаються відмінності. Звичайний JPEG несе 8 біт на канал, тобто близько 16,7 мільйона кольорів у RGB. Цього вистачає для екрана. PNG може тримати 8 або 16 біт на канал, індексовану палітру, градації сірого й повноцінний RGBA. Для графіки з плоскими заливками PNG-8 (до 256 кольорів) іноді важить менше за PNG-24 без видимої різниці.
Артефакти JPEG впізнавані навіть нефахівцю. Блочність: небо розпадається на квадратики. Кільця навколо контрастних країв — так званий ringing. Колірні плями на межі червоного напису й білого тла. На портреті при надмірному стисненні шкіра стає пластиковою, а пасма волосся злипаються в кашу. PNG таких «квадратиків стиснення» не малює. Його ворог інший — вага й іноді зайва точність там, де око її не просить.
Історія з поколіннями втрат. Фотограф віддав JPEG 95 клієнту. Клієнт відкрив у Paint, дописав дату, зберіг. Маркетолог стиснув для Facebook. Дизайнер вирізав фрагмент і знову зберіг «для сайту». Після четвертого кола блоки лізуть навіть на якості «висока», бо алгоритм щоразу стискає вже стиснене. PNG у цьому ланцюжку веде себе як робочий напівфабрикат: ретуш, текст, обрізка — і лише фінальний експорт у JPEG або WebP для публікації.
Друк додає ще один шар плутанини. PNG майже завжди живе в RGB і не любить CMYK, тож друкарня просить TIFF, PDF або якісний JPEG. Для фотоафіші JPEG з якістю 10–12 у Photoshop і 300 dpi цілком робочий. Для креслення з тонкими лініями JPEG — зло: лінії розмиються, а чорний стане брудно-сірим. Інфографіка в журналі? Краще вектор або PNG високої роздільності, далі вже RIP друкарні.
Метадані теж розходяться. JPEG чудово несе EXIF: витримка, ISO, об’єктив, GPS. PNG довго був «німим» для камерних тегів; третя редакція 2025 року офіційно підтягнула EXIF, але камери як і раніше пишуть знімки в JPEG або HEIC. Конвертація JPEG→PNG не повертає втрачені частоти. Вона лише пакує вже пошкоджену картинку в важчий контейнер. Це одна з найдорожчих ілюзій початківця: «зроблю PNG — якість виросте».
Міфи проти реальності
- Міф: PNG завжди якісніший за JPG. Реальність: на фотографії різницю часто не видно, натомість файл у рази важчий.
- Міф: JPG і JPEG — різні формати. Реальність: це одне й те саме, різниця лише в розширенні.
- Міф: конвертація JPG у PNG відновлює деталі. Реальність: втрачене при стисненні не повертається.
- Міф: PNG не можна використовувати в фото. Реальність: можна, якщо це архів, ретуш або кадр з текстом поверх; для вебу це рідко виправдано.
- Міф: якість JPEG 100 означає «без втрат». Реальність: навіть на 100 є квантування, просто дуже м’яке.
Ці п’ять тез знімають близько половини суперечок у коментарях під туторіалами. Формат — інструмент під задачу, а не медаль «кращий/гірший». Око, канал публікації й кількість повторних збережень важливіші за магічне розширення файлу.
Розмір файлу, швидкість сторінки і що показує статистика 2026 року
Вага файлу — друга велика вісь, на якій роз’їжджаються JPG і PNG. HTTP Archive роками фіксує: зображення забирають близько третини трафіку середньої сторінки. На мобільному каналі зайві два мегабайти галереї — це не «ну і що», а відтік користувача ще до першого екрана. JPEG тут грає в свою гру: при розумній якості 70–85 фотографія сідає в сотні кілобайт. PNG тієї ж сцени легко просить кілька мегабайт.
Цифри з реальних експортів. Скріншот робочого столу 1920×1080: PNG часто 1,5–3 МБ, JPEG 85 — 250–400 КБ, але текст іконок у JPEG вже мильний. Пейзаж 4000 пікселів по довгій стороні: PNG 8–20 МБ, JPEG 85 — 0,8–2 МБ. Іконка 128×128 з трьома кольорами: PNG 4 КБ, JPEG 12 КБ і з артефактами. Правило не «PNG важчий завжди», а «PNG важчий там, де багато унікальних кольорів і шуму сенсора».
У 2026-му картина вебу змістилася, але не перевернулася. PNG і JPEG досі лідирують за поширеністю на сайтах, хоча WebP уже перетнув позначку 21%, а AVIF повільно повзе вгору. Браузерна підтримка WebP фактично повна в Chrome, Safari, Firefox і Edge. AVIF покриває переважну більшість трафіку. JPEG XL, попри технічну елегантність, у Chrome так і не став стандартом за замовчуванням. Тому «викладати тільки AVIF» у 2026-му вже можна з запасним JPEG, але «викладати тільки JPEG XL» — досі лотерея.
Кейс стрімінгового сервісу: обкладинки шоу. Команда тримала PNG «для якості» й отримала головну сторінку на 12 МБ. Після переходу на JPEG 80 плюс WebP для сучасних браузерів вага впала більш ніж учетверо, відмови на слабких Android зменшились. Кейс освітньої платформи: скріншоти уроків у JPEG. Студенти скаржилися, що код не читається на проєкторі. Повернення PNG для скрінів і JPEG для фото викладачів закрило обидві скарги.
Підводний камінь оптимізаторів — сліпе проганяння всіх картинок через один пресет. TinyPNG, Squoosh, ImageMagick і вбудований експорт Figma чудово працюють, якщо знати тип контенту. Стиснути фото в PNG-8 означає постеризувати небо. Стиснути логотип у JPEG 60 означає вбити бренд. У 2026-му розумний конвеєр дивиться на вміст: фото → JPEG/WebP/AVIF, графіка з альфою → PNG/WebP lossless, іконки простих форм → SVG.
| Задача | JPG / JPEG | PNG | Типовий результат |
|---|---|---|---|
| Фото людини чи пейзажу | Найкращий баланс | Зайва вага | JPEG у 5–12 разів легший |
| Логотип і іконка з прозорістю | Ламає контур і фон | Робочий стандарт | PNG або SVG |
| Скріншот інтерфейсу | Мильний текст | Чіткі пікселі | PNG, інколи WebP lossless |
| Інфографіка, схема, QR | Артефакти на лініях | Чітко й часто легше | PNG або вектор |
| Галерея на сайт | Швидке завантаження | Гальмує сторінку | JPEG/WebP, не PNG |
Таблиця не замінює око, але знімає 80% рішень на автопілоті. Якщо сумніваєтесь, експортуйте обидва варіанти й порівняйте на реальному екрані смартфона, а не лише на ретині ноутбука. Саме там вилазить і мило JPEG, і зайві кілобайти PNG.
Окремо про соціальні мережі. Instagram, Facebook і багато месенджерів перетискають завантажений JPEG ще раз. PNG вони теж часто переганяють у JPEG, вбиваючи прозорість. Для стрічки фото логічно віддавати JPEG. Для стікера, який має сісти на чуже відео, потрібен PNG або нативний стікер-формат платформи. Боротьба з алгоритмом стиснення соцмережі окремим «супер-PNG» рідко допомагає.
Коли обирати JPG, а коли PNG: сценарії з живої практики
Правило на один рядок: фотографія з багатим тоном — JPG; графіка з краями, текстом і прозорістю — PNG. Далі починається життя, де правило гнеться. Весільний фотограф віддає клієнту JPEG 90–92: альбом на 800 кадрів у PNG зайняв би сотні гігабайт і ніхто б не побачив різниці на відбитку 20×30. Той самий фотограф тримає робочі файли в RAW і 16-бітному TIFF/PSD, бо JPEG як майстер-копія — міна сповільненої дії.
Сценарій інтернет-магазину техніки. Фото товару на білому тлі: JPEG. Виріз товару для банера на кольоровому градієнті: PNG з альфою. Скрін інтерфейсу програми в картці товару: знову PNG. Обкладинка категорії з моделі в інтер’єрі: JPEG або WebP. Одна вітрина — три формати. Саме так виглядає доросла робота, а не священна війна «тільки PNG».
Сценарій школи й офісу. Скрін з Zoom, збережений як JPEG, перетворює прізвище на дошці на кашу. Вчителька думає, що в неї поганий зір. Причина простіша: Windows «Додаткові параметри» або месенджер стиснули кадр. Для будь-якого екрана з літерами — PNG. Для фото класного походу в гори — JPEG. Для герба школи на бланк — PNG або, ще краще, SVG/PDF.
Сценарій друку візитки. Логотип із тонких ліній, виведений у JPEG, на офсеті дає кольоровий контур і рвані краї. Дизайнер кляне друкарню. Друкарня кляне макет. У макеті мав лежати вектор або PNG без стиснення з втратами, з запасом під обріз. Фото власника на звороті візитки — навпаки, якісний JPEG. Змішати ці ролі місцями — найкоротший шлях до переробки тиражу.
У 2026-му з’явився ще один побутовий сюжет: телефон. iPhone за замовчуванням пише HEIC, Android часто JPEG. Надіслати HEIC родичу на старий Windows — отримати «файл не відкривається». Експорт у JPEG рятує сумісність. Експорт скріна листування в JPEG вбиває дрібні букви. За моїм досвідом, у сімейних чатах 90% конфліктів «нічого не видно» — це саме JPEG зі скріна, а не «поганий телефон».
Для кого / не для кого
JPG ваш формат, якщо ви публікуєте фото, ведете блог мандрів, тримаєте каталог товарів на тлі, надсилаєте альбом поштою чи хочете, щоб картинка відкрилася на будь-якому телевізорі. Він про швидкість, сумісність і прощення дрібних втрат.
PNG ваш формат, якщо ріжете логотипи, знімаєте екран, верстаєте інтерфейс, готуєте інфографіку, потрібна тінь чи прозорий фон. Він про точність краю й право на повторне редагування.
Не тисніть JPEG на текст, QR, схеми й іконки. Не тисніть PNG на десятки повнорозмірних фото для головної сторінки — сторінка впаде під власною вагою, а користувач не скаже вам дякую за «ідеальні пікселі», яких не розгледів.
Типові помилки, підводні камені й робочий алгоритм вибору
Перша помилка — вести майстер-файл у JPEG. Відкрили, поправили експозицію, зберегли, завтра поправили колір, знову зберегли. Через тиждень портрет сиплеться блоками, хоча «якість завжди стояла 100». Друга помилка — класти PNG-фото на лендінг «бо так якісніше» і дивуватися, чому PageSpeed червоний, а реклама з мобільного не конвертить. Третя — вирізати об’єкт і зберігати JPG, а потім боротися з білим чотирикутником у CSS.
Четверта помилка технічніша: збільшити маленький JPEG і зберегти як PNG «для різкості». Алгоритм не вигадає втрачені частоти, він лише зафіксує мило у важчому файлі. П’ята: ігнорувати колірний профіль. JPEG з камери часто несе Adobe RGB або Display P3; PNG з вебредактора — sRGB. На iPhone картинка соковита, на офісному моніторі бліда. Шоста: анімацію чекати від «звичайного» PNG. Рух дає APNG або відео; класичний PNG — один кадр.
Алгоритм, яким ми користуємось у проєктах. Крок один: що на картинці — фото чи графіка? Крок два: чи потрібен прозорий фон? Крок три: скільки разів файл ще редагуватимуть? Крок чотири: де він житиме — сайт, друк, месенджер, архів? Якщо фото + один фінальний експорт + веб — JPEG 75–85 або WebP. Якщо графіка + альфа + подальші правки — PNG. Якщо іконка з двох фігур — SVG. Якщо сумнів після експорту — подивитися на 100% і на телефоні, не на мініатюрі в провіднику.
Інструменти 2026 року не змінили логіку, лише прискорили її. Squoosh у браузері показує прев’ю JPEG проти PNG проти AVIF за секунди. Figma віддає PNG для UI і JPEG для вставлених фото. Photoshop як і раніше має «Save for Web» у голові багатьох, навіть якщо кнопка вже називається Export. На телефоні «Поділитися як JPEG» — нормально для знімка з камери і шкідливо для скріна таблиці з Excel.
Експертний акцент наостанок цього розділу: формат не замінює композицію, світло й сенс кадру. Блискуче фото в JPEG 80 виглядає дорожче за мертву картинку в «ідеальному» PNG. І навпаки, геніальна іконка, збережена як JPEG, виглядає дешево, бо око чіпляється за бруд на контурі раніше, ніж за ідею. Вибирайте контейнер під характер зображення, а не під моду чату.
Чек-лист перед збереженням
- Це фото з плавними тонами? → JPG/JPEG (або WebP/AVIF для вебу).
- Є текст, схема, UI, логотип? → PNG (або SVG, якщо вектор).
- Потрібен прозорий фон чи м’яка тінь? → лише PNG серед цієї пари.
- Файл ще будуть ретушувати? → не робіть JPEG майстром.
- Це вже колись стиснутий JPEG? → не чекайте дива від конвертації в PNG.
- Картинок на сторінці багато? → рахуйте сумарну вагу, не «красоту одного файлу».
- Куди їде файл: друк, чат, сайт, архів? → різні відповіді для одного кадру.
Дванадцять секунд на цей список дешевші за годину переробок і за втрачений трафік. У нашій практиці чек-лист біля кнопки Export зменшує кількість «чорних четвергів» перед релізом сильніше, ніж будь-який новий плагін стиснення.
Що змінилось у 2026-му і як жити з JPG та PNG далі
Рік 2026 не скасував стару пару форматів, але змістив центр ваги. WebP став фактичним стандартом для вебу: універсальна підтримка, і втрати, і без втрат, і альфа, і навіть анімація. AVIF тисне ще сильніше за вагою — інколи на 40–50% легший за JPEG при порівнянній якості — і вже безпечний для більшості трафіку з запасним варіантом. PNG отримав третю редакцію W3C: офіційний APNG, кращий HDR, нормальні EXIF. JPEG лишився спільною мовою камер і «відкриється будь-де».
Для власника сайту це означає багатошаровий експорт, а не релігію одного розширення. Сучасний тег picture віддає AVIF або WebP тим, хто вміє, і JPEG тим, хто ні. PNG лишається для UI, логотипів і скрінів, де стиснення без втрат і альфа важливіші за сотню кілобайт. Конвертувати весь архів фото у PNG «на майбутнє» не потрібно: майбутнє вже прийшло й називається не PNG, а розумна доставка кількох форматів.
Приклад медіа: редакція тримає майстри в JPEG високої якості або TIFF, на сайт ллє WebP, у розсилку — JPEG, у Telegram — те, що стисне сам месенджер. Приклад стартапу: дизайн-система в Figma, іконки SVG, ілюстрації PNG, фото команди JPEG/WebP. Приклад держсайту з вимогою «максимальна сумісність»: JPEG і PNG без експериментів, бо внутрішні браузери установ оновлюються повільніше за моду на AVIF.
Що не змінилось: око як і раніше ненавидить артефакти на тексті й прощає їх на траві. Скрін у JPEG як і раніше виглядає аматорськи. Логотип без альфи як і раніше видає недбалість. І головне — конвертація не лікує вже зроблену шкоду. Якщо оригінал з’їв JPEG, реставрація нейромережею у 2026-му вміє вгадувати деталі, але це вже реконструкція, не повернення файлу.
Жити з обома форматами легко, якщо перестати шукати «переможця». JPG відрізняється від PNG тим, що торгує точністю заради легкості й не знає прозорості. PNG відрізняється тим, що торгує легкістю заради точності й альфи. Покладіть це речення над робочим столом — і дев’ять із десяти експортів стануть спокійними. Десятий усе одно вирішить дизайнерське око, і це нормально: формат служить кадру, а не навпаки.
Вердикт
Обирайте JPG, коли в кадрі — світло, шкіра, небо, натовп, товар на фото й потреба доїхати до користувача швидко. Обирайте PNG, коли в кадрі — літера, лінія, логотип, тінь, виріз і право на наступне редагування без деградації. На сайті 2026 року до цієї пари варто додати WebP або AVIF як доставку, але не викидайте JPEG і PNG з інструментального ящика: вони досі відкриваються там, де новий кодек ще просить запасний вихід.
Якщо лишити один практичний жест — експортуйте фінал під канал, а майстер тримайте без повторних втрат. Тоді питання «чим jpg відрізняється від png» перестає бути спором у коментарях і стає тихою звичкою: фото — легко, графіка — точно, прозорість — тільки туди, де без неї не обійтися.
Leave a Reply