У церковних книгах сіл Зняцьово і Червеньово на Мукачівщині за 1828–1848 роки зафіксовано лише 11 жіночих імен на 646 хрещених дівчаток. П’ять найчастіших — Марія, Анна, Пелагія, Олена й Агафія — покрили 95,20 відсотка всіх записів. Цифра з дослідження метрик, опублікованого 2022 року в збірнику «Актуальні питання гуманітарних наук», змінює звичну картину «багатого сільського іменника»: у конкретній громаді вибір був вузьким і повторюваним.
Для Закарпаття це не дрібниця. Ім’я в метриці стоїть поруч із номером хати, конфесією й мовою запису — латинською, угорською, церковнослов’янською чи українською. Від цього залежить, як пізніше шукати бабусю в архіві Ужгорода чи Берегова і як читати варіанти на кшталт Hafa, Polánya чи Васіля.
Нижче — добірка забутих українських жіночих імен, які справді побутували в краї або в його церковному календарі, з поясненням, чому вони зникли з свідоцтв ДРАЦС і де перевірити родинний рядок.
1. Які імена називали дівчат сто років тому в Закарпатті
Типовий запис греко-католицької метрики Мукачівщини XIX століття виглядає так: дата народження, дата хрещення, ім’я дитини в тій орфографії, якою володів парох, імена батьків, іноді номер будинку. Іменник вузький. Поодинокі форми з’являються рідко й часто лише раз на покоління.
Пелагія, у метриках також Pelagia, Polánya, Пелаґїа. Грецьке «морська». У зрізі 1828–1848 років це третє ім’я громади: 67 носійок, 10,37 відсотка. У наступному зрізі 1854–1875 років уже 115 записів. У селі його скорочували до Полані.
Агафія, також Agapia, Hafa, Гафа, Гафія. Від грецького «добра». У тому ж першому зрізі — 38 дівчаток, майже 6 відсотків. Пізніше ім’я лишається в календарі, але з метрик Мукачівщини поступово випадає.
Юліанна / Юліана. У другому зрізі — 58 носійок. Форма довша за звичну Юлію і трималася, поки церковний календар і угорський акт цивільного стану після 1895 року не почали стягувати її до коротшого варіанта.
Василина, у говірках Васіля, Васил’а, Василинка. Жіноча форма від Василя, «царствена». Ономатолог Павло Чучка фіксував її як офіційне й розмовне ім’я на Рахівщині, Тячівщині, Хустщині, Іршавщині й Міжгірщині. Закарпатський мовознавець Любомир Белей пізніше називав Василину одним із небагатьох імен, які в краї мають виразний місцевий акцент.
Платонія, канонічніше Платоніда. Від чоловічого Платон, «широкий». Ім’я календарне, рідкісне вже в XIX столітті; у двосільській вибірці Мукачівщини його немає серед частотних. Воно трималося там, де парох орієнтувався на повний святців, а не на звичку родини.
Мечислава. Слов’янський композит від основи «меч» і «слава», відомий також у польському та словацькому іменниках. Для багатомовного Закарпаття така форма логічна на межі з угорським і словацьким записом, але в масових метриках сіл вона не входила до першої п’ятірки.
Радослава. «Радість» і «слава». Той самий тип двокореневих імен, що й Квітослава, яку дослідження метрик Зняцьово і Червеньово фіксує вже як поодиноку в пізніших зрізах. Сьогодні Радослава майже не потрапляє до обласних зведень ДРАЦС.
95,20 відсотка рахуються просто. У 1828–1848 роках Марія — 272 записи, Анна — 199, Пелагія — 67, Олена / Гелена / Ілона — 39, Агафія — 38. Разом 615 із 646. Решту шість імен, серед них Варвара / Борбала, Анастасія, Єлизавета / Erzsi, Амалія й Тереза, ділять 31 дівчинку. Змінює частку не «мода села», а обсяг вибірки: що менше парафія, то дужче тисне звичка називати на честь бабусі й святої з календаря.
Що це означає для вас
Якщо в родині з Ужгорода, Хуста, Мукачева чи Берегівщини шукають прабабусю, спочатку варто зібрати всі відомі варіанти одного імені: Гафа і Агафія, Поланя і Пелагія, Ілона і Олена можуть бути тією самою людиною в різних книгах. Без цього запит до архіву часто вертається порожнім, хоча запис існує.
2. Чому ці імена вийшли з моди: історичні причини
Між 1919 і 1946 роками Закарпаття змінювало державну належність кілька разів. У метриці це видно безпосередньо: той самий рід записують угорською, чеською, українською, іноді російською. Ім’я, яке в церкві звучало як Пелагія, в уряді ставало іншою формою або скорочувалося до зручного канцелярського варіанта.
Радянізація після 1945–1946 років додала ще один шар. Церковний календар утратив офіційну силу, акти перейшли до цивільних органів. Імена на кшталт Агафії чи Юліанни почали сприймати як «бабські» й важкі для школи та військкомату. Паралельно йшла русифікація зменшувальних форм: Маруся поступалася Маші, Ганна — Ані, Олена — Льоні.
Медіа й міграція добили решту. Від 1990-х батьки орієнтуються на імена, які «звучать у місті» й легко читаються за кордоном. У зведеннях Мін’юсту за 2025 рік серед дівчаток лідирують Софія, Єва, Емілія, Соломія, Марія, Злата, Мілана. Пелагія, Агафія, Василина, Мечислава в обласних топах не стоять. Винятки на кшталт Дзвінки чи Квітки трапляються як поодинокі реєстрації, не як відновлення сільського календаря.
3. Імена, які забули через війни й розселення
Пам’ять про ім’я тримається, поки живе покоління, яке його вимовляє щодня. Депортації й переміщення 1944–1946 років цю нитку обірвали в частині сіл. За оцінками істориків краю, між переписом 1941 року і обліком 1946-го кількість угорців Закарпаття зменшилася з 245 286 до 134 558 осіб. Німецьке населення скоротилося приблизно на 81 відсоток. Улітку 1945 року в таборах обліковували близько 27 тисяч закарпатців.
Разом із людьми зникали й домашні форми імен. У німецьких і угорських родинах Берегівщини та Мукачівщини побутували Амалія, Ірма, Гізелла, Дагмар — їх дослідження метрик фіксує вже як поодинокі. Після виселень і змішаних шлюбів такі імена не передавалися далі. Українські родини, які приймали переселенців з інших областей, приносили власний короткий список: знову Марія, Ганна, Олена, пізніше Любов і Ніна.
Евакуації пізніших воєн лише прискорили змішування. У свідоцтві 2020-х ім’я вже рідко повторює рядок метрики 1920-х. Залишається прізвище і, якщо пощастить, усна згадка: «бабусю в селі звали Гафою, у паспорті була Агафія».
4. Чи варто повертати старі імена: аргументи за й проти
Позиція «за» спирається на календар і на родинний ряд. Соломія, Дарина, Орися вже повернулися в статистику без кампаній. Забуте ім’я з метрики дає дитині зв’язок із конкретним селом і конфесією, а не з абстрактною «старовиною».
Позиція «проти» практична. Пелагія і Мечислава в дитячому садку Ужгорода чи Хуста вимагають постійного пояснення. Документи, закордонний паспорт, медична картка множать помилки в літерах. Любомир Белей ще на початку 2010-х застерігав: закарпатці охоче беруть «імпортні» форми, тоді як місцеве багатство сидить не в вигаданому язичництві, а в живих варіантах на кшталт Василини чи неофіційних Моріки й Йончі, які варто спершу визнати в побуті.
| Ім’я | Що означає | Де фіксували | Чому рідкісне тепер |
|---|---|---|---|
| Пелагія | Морська | Метрики Зняцьово і Червеньово, XIX ст. | Витіснена короткими календарними формами |
| Агафія / Гафа | Добра | Ті самі парафії; народні варіанти по краю | Сприймається як архаїчне |
| Василина | Царствена | Говірки Хустщини, Рахівщини, Міжгірщини | Поступилася Василісі та іншим модним формам |
| Юліанна | Календарна форма Юлії | Мукачівщина, друга половина XIX ст. | Скорочена до Юлії |
| Радослава | Радість і слава | Слов’янський іменник Карпат | Не входить до топів ДРАЦС |
| Платонія / Платоніда | Від Платона | Церковний календар, поодинокі записи | Немає звички в родинах |
Джерело: аналіз церковних книг сіл Зняцьово і Червеньово за 1828–1951 роки (публікація 2022 року); словники та говіркові фіксації Павла Чучки.
Вибір імені лишається особистою справою родини. Архів і словник пояснюють походження, але не зобов’язують повторювати рядок столітньої давнини.
5. Де знайти історію свого імені в Закарпатті
Державний архів Закарпатської області тримає церковні й метричні книги у фонді 1606. Хронологія церковних матрикулів — приблизно з 1712 до 1952 року. Цивільні метрики масово ведуться від 1895-го. Корпус 1 — Ужгород, вулиця Минайська, 14а. Корпус 2 — Берегово, площа Героїв, 4а. Графік: понеділок–п’ятниця, 8:00–17:00, перерва 12:00–13:00. Заяви приймають у понеділок, середу й п’ятницю з 9:00 до 16:00.
- Спершу зібрати село, конфесію, приблизні роки народження й усі відомі форми імені та прізвища. Без населеного пункту пошук у десятках описів фонду 1606 розтягується на місяці.
- Перевірити, чи є мікрофільми греко-католицьких книг Мукачівської єпархії в каталозі FamilySearch: зйомка зроблена з оригіналів ужгородського архіву, мови записів — угорська, українська, російська.
- Після архіву звірити рядок із пізнішим актом ДРАЦС. Розбіжність у літерах — норма, не обов’язково помилка родини.
Музеї Ужгорода й Хуста та краєзнавчі відділи бібліотек тримають не метрики, а контекст: стрій, мову, календар святих. Для імен це допоміжне джерело. Громадські генеалогічні каталоги допомагають зрозуміти, яка парафія покривала село, але заміну архівному запису не дають.
Практичне правило таке: спершу метрика й точний варіант імені, потім уже розмова про «повернення». Якщо рядок знайдено, його досить зберегти в родинній копії — це надійніше за моду на архаїку.
Межа поради пряма. Не всі книги збереглися, не кожне село має повний ланцюг від XVIII століття, а частина фондів доступна лише в читальному залі. Ім’я з добірки можна вивчити, перевірити й навіть зареєструвати дитині; робити з цього обов’язок перед краєм не потрібно.
Залишити відповідь