Оксана Миколаївна Соколова — українська журналістка, телепродюсерка і ведуча, яка вже понад двадцять років формує інформаційний порядок денний країни. Народилася 13 травня 1971 року в Черкасах, закінчила факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка з червоним дипломом. З 2006 року — авторка і ведуча підсумкового тижневика «Факти тижня» на ICTV, а згодом «Факти тижня. 100 хвилин». Заслужена журналістка України, володарка кількох «Телетріумфів», керівниця редакції публіцистичних програм Starlight Новини. Її програми поєднують глибоку аналітику, розслідування і живий діалог із глядачем навіть у найважчі часи.
Сьогодні, у 2026 році, Оксана Соколова залишається одним із найвпізнаваніших голосів українського телебачення. Її стиль — точний, емоційно стриманий, але ніколи не байдужий. Вона пройшла шлях від молодшої редакторки обласного телебачення до людини, яка тиждень за тижнем допомагає мільйонам українців розібратися в хаосі подій.
Дитинство в Черкасах і перші кроки в журналістиці
Оксана Соколова народилася в родині, де поєднувалися музика і точні науки. Мати, Лілія Олексіївна, була піаністкою і вчителькою музики. Батько, Микола Федорович, працював математиком і конструктором на черкаському машинобудівному заводі. Дівчинка закінчила музичну школу по класу фортепіано, але серце тягнуло до слів. Паралельно зі звичайною школою вона навчалася в заочній фізико-математичній школі при Московському державному університеті і отримала золоту медаль.
Ще школяркою Оксана співпрацювала з газетою «Молодь Черкащини» і обласним радіо. Перші репортажі писала про місцеві події, вчилася ловити деталі і говорити просто. Після закінчення університету в 1993 році почала працювати молодшою редакторкою на Черкаській обласній студії телебачення «Рось». Там вела новини, прямі ефіри і авторські проєкти. У 1995 році стала власним кореспондентом Української служби новин УТ-1 по Черкаській області — наймолодшою власкоркою каналу в країні. Одночасно очолила представництво «Вуличного телебачення» в Черкасах і вела вуличні ток-шоу.
Цей період сформував її як журналістку, яка вміє працювати з людьми на вулиці, а не лише в студії. Вона швидко зрозуміла: правда часто ховається в дрібницях, у голосах звичайних людей. У 1997–1999 роках була членкинею першого Ротарі-клубу Черкас, де навчилася організаційної роботи і лідерства. У нашій практиці бачимо, що саме такі ранні уроки — вміння слухати і не боятися прямої розмови — стають фундаментом для великих ефірів.
Переїзд до Києва у 2000 році став природним продовженням. На ICTV вона почала як репортерка, потім парламентська кореспондентка. Уже наприкінці 2001-го відкрила ранкове інформаційне мовлення каналу. Тут вперше проявився її стиль: чіткий, без зайвого пафосу, з увагою до деталей.
• 1993 — червоний диплом КНУ ім. Т. Шевченка
• 2006 — прем’єра «Фактів тижня» (12 лютого)
• 2007 — звання Заслуженої журналістки України
• 4 статуетки «Телетріумф» за програму
• Понад 20 років у національному ефірі
Рік у Генпрокуратурі і повернення на ICTV
У 2004 році Оксана Соколова залишила телебачення і стала прес-секретаркою Генерального прокурора України Геннадія Васильєва. Цей досвід тривав близько року. Вона побачила, як працює державна машина зсередини, навчилася читати між рядками офіційних заяв. Після відставки генпрокурора повернулася на ICTV. З 2005 року вела вечірні новини і одночасно працювала шеф-редакторкою програми «Свобода слова» з Савіком Шустером.
Цей період став важливим випробуванням. Робота прес-секретарки дала розуміння, як формуються офіційні наративи, і зміцнила бажання тримати незалежну позицію. Повернення на канал відбулося в момент, коли ICTV активно розвивав інформаційне мовлення. Керівництво запропонувало їй створити власну підсумкову програму. 12 лютого 2006 року в ефір вийшли перші «Факти тижня з Оксаною Соколовою».
Формат був новим для українського телебачення того часу: глибока аналітика, розслідування, інтерв’ю з ключовими фігурами тижня. Програма швидко стала однією з найрейтинговіших. Команда починала з п’яти людей і з часом виросла до тридцяти. Оксана завжди наголошувала на сімейній атмосфері в редакції: люди мають бути психологічно сумісними, щоб працювати в режимі постійного дедлайну.
Типові помилки молодих журналістів у ті роки — гонитва за сенсацією без перевірки фактів. Соколова навчилася стримувати цей імпульс. За моїм досвідом, саме здатність сказати «ми ще не готові» відрізняє професіонала від аматора. У 2007 році вона отримала звання Заслуженої журналістки України.
Продюсерський етап і створення нових форматів
З 2007 року Оксана Соколова активно зайнялася продюсуванням. Під її керівництвом виходили проєкти, які змінили український публіцистичний ефір. «Максимум в Україні» (2007–2013) — розслідування корупційних схем. «Козирне життя» (2008–2014) показувало закулісся зіркового світу. «Четверта вежа» і «Інсайдер» (2013–2016) копали глибше в політичні і бізнес-історії. Пізніше з’явилася «Теорія змови».
Кожен проєкт вимагав окремого підходу. Розслідування потребували юридичної підтримки, захисту джерел і готовності до тиску. Оксана не раз отримувала погрози, особливо під час роботи над матеріалами зі сходу країни. Вона продовжувала. У 2017–2019 роках вела «100 хвилин з Оксаною Соколовою». З січня 2020-го програма повернулася до назви «Факти тижня. 100 хвилин».
У 2017–2018 роках вона була менторкою проєкту «Я зможу!», спрямованого на посилення ролі жінок. Проводить майстер-класи з журналістської майстерності. Її підхід простий: упертість + точність + емоційна чесність. Під час Революції Гідності і повномасштабної війни команда працювала в умовах постійної небезпеки. У 2022 році ефіри іноді вели з бомбосховища в підвалі студії.
Практичний нюанс: у кризові періоди глядач особливо чутливий до тону. Соколова обрала шлях стриманої правди — без істерики, але і без прикрашання. Це працює. У 2021 році вона отримала відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «За заслуги перед Збройними силами України».
Міф: Телеведуча лише читає з телесуфлера.
Реальність: Оксана Соколова — авторка концепції, шеф-редакторка і людина, яка особисто перевіряє ключові факти перед ефіром.
Міф: Успіх приходить швидко.
Реальність: Від обласного телебачення до національного тижневика минуло понад 15 років щоденної роботи.
Особисте життя: два шлюби, син і внутрішня сила
Особисте життя Оксани Соколової завжди залишалося під контрольованою приватністю. Перший шлюб — з однокурсником Олександром. Одружилися у 20 років після третього курсу. Разом прожили 13 років. Народився син Всеволод. Через відстань (чоловік жив і працював за кордоном) шлюб розпався. Всеволод виріс у Бельгії, вивчав право, сьогодні живе самостійно. Оксана зберегла теплі стосунки з колишньою родиною: діти від різних шлюбів колишнього чоловіка виросли як брат і сестра.
Другий шлюб — з політтехнологом і істориком Андрієм Демартіно. Вони познайомилися ще в Черкасах, коли Оксана брала в нього інтерв’ю. Офіційно одружилися у 2008 році після десяти років знайомства. Розлучилися у 2021 році. Оксана відкрито говорила: «Відстань руйнує і знищує сім’ю». Обидва розлучення вона описує як усвідомлені рішення, після яких збереглися людські стосунки.
Сестра Валерія Черненко також журналістка і телеведуча. Мати надихає любов’ю до музики, особливо джазу. Хобі самої Оксани — джазові концерти, «розумні» книги, біг. Вона відкрито зізнавалася, що шкодує, що не народила другу дитину, але пишається сином. У складні періоди роботи саме родина давала опору.
Типові підводні камені публічних людей — змішування екрану і особистого. Соколова навчилася проводити чітку межу. У інтерв’ю вона підкреслює: робота — це образ життя, але не все життя. У 2026 році вона продовжує балансувати між ефіром, продюсерською роботою і особистим простором.
• 1971 — народження в Черкасах
• 1993 — закінчення КНУ, початок роботи на «Рось»
• 2000 — переїзд на ICTV
• 2004–2005 — прес-секретарка Генпрокурора
• 2006 — запуск «Фактів тижня»
• 2007 — Заслужена журналістка України
• 2020 — «Факти тижня. 100 хвилин»
• 2026 — 20-річчя головного проєкту
Робота під час війни і сучасний етап
Повномасштабне вторгнення змінило все. 24 лютого 2022 року команда «Фактів тижня» опинилася в нових умовах. Ефіри вели з укриттів, матеріали знімали в гарячих точках. Оксана Соколова публічно говорила про роботу з бомбосховища. Канал ICTV використовував і російськомовний контент, щоб доносити правду до аудиторії за межами України. У перший тиждень мобілізації в Росії значна частина трафіку YouTube-каналів приходила саме звідти.
У лютому 2026 року програма відзначила 20-річчя. В ексклюзивному інтерв’ю Оксана Соколова і співведучий Сергій Кудімов говорили про «хімію» в кадрі, експерименти зі стилістикою і те, чому глядач продовжує довіряти. «Ми не стояли на місці, а безкінечно експериментували», — підсумувала вона.
Сьогодні Соколова очолює редакцію публіцистичних програм Starlight Новини. Програма залишається одним із флагманів аналітики. Вона продовжує проводити майстер-класи, ділитися досвідом з молодими журналістами. Її меседж простий: будьте впертими, перевіряйте факти, не бійтеся складних тем.
Практичний урок 2026 року: у добу алгоритмів і швидких новин довіра будується роками. «Факти тижня» вистояли, бо команда не міняла базових принципів. Глядач це відчуває.
За моїм досвідом спостереження за українським медіапростором, Оксана Соколова належить до рідкісного типу ведучих, які вміють тримати рівновагу між емоцією і фактом. У кризові роки саме такі голоси стають точками опори для аудиторії. Її сила — не в гучності, а в послідовності.
Стиль, вплив і місце в українській журналістиці
Стиль Оксани Соколової часто порівнюють із підходом Леоніда Парфьонова — вона писала про нього дипломну роботу. Факти оживають через деталі, динаміку, точні формулювання. Вона уникає зайвої патетики, але ніколи не ховає власної позиції. У рейтингах «Фокусу» неодноразово входила до сотні найвпливовіших жінок України.
Її вплив виходить за межі ефіру. Молоді журналісти дивляться записи майстер-класів, аналізують структуру програм. У 2026 році, коли інформаційний простір перенасичений, здатність тримати увагу глядача протягом години стає окремим мистецтвом. «Факти тижня» це вміють.
Підводні камені професії, про які вона відкрито говорить: погрози, тиск, спокуса спрощувати складні теми. Соколова обирає довгий шлях — перевірку, контекст, відповідальність. Саме тому її програма залишається однією з небагатьох, якій довіряють і в мирний, і в воєнний час.
У нашій практиці бачимо: журналістика високого рівня — це не тільки ефір. Це щоденна робота з джерелами, юридичний супровід, захист команди. Оксана Соколова будувала це десятиліттями.
Для тих, хто хоче зрозуміти, як народжується якісна аналітика на телебаченні. Для молодих журналістів, які шукають приклади стійкості. Для глядачів, які хочуть знати, хто стоїть за програмою, якій вони довіряють уже двадцять років.
Оксана Соколова продовжує працювати. У 55 років вона залишається діючою ведучою і продюсеркою, яка щотижня виходить в ефір і щодня приймає рішення, які впливають на інформаційний простір країни. Її біографія — це не лише перелік дат і нагород. Це історія про впертість, професіоналізм і вміння залишатися собою в будь-яких умовах.
Leave a Reply