Ні, звичайним громадянам знімати військовослужбовців, їхню техніку, переміщення, місця дислокації та роботу систем протиповітряної оборони категорично не можна. Це правило діє на всій території України під час воєнного стану і має пряме підґрунтя в законах про державну таємницю та Кримінальному кодексі.
Єдиний законний шлях — акредитація через структури Збройних Сил України за наказом Головнокомандувача № 73. Будь-яка публікація матеріалів без офіційного дозволу може призвести до кримінальної відповідальності за статтею 114-2.
Навіть коротке відео на телефон біля блокпоста чи фото солдата в камуфляжі з видимими шевронами вже становить ризик. Краще взагалі не діставати камеру.
Правові основи заборони на фото- та відеозйомку військових
Воєнний стан, запроваджений указом Президента від 24 лютого 2022 року і неодноразово продовжений, не скасовує повністю свободу збору інформації, але суттєво її обмежує в питаннях національної безпеки. Закон України «Про державну таємницю» прямо відносить до захищеної інформації відомості про дислокацію, чисельність, озброєння, бойову готовність і переміщення Збройних Сил та інших військових формувань. Фото- чи відеофіксація таких об’єктів автоматично створює ризик витоку даних, які противник може використати для коригування вогню чи планування операцій.
Окремо працює стаття 114-2 Кримінального кодексу. Вона карає несанкціоноване поширення інформації про рух, переміщення або розміщення підрозділів ЗСУ, зброї та боєприпасів в умовах воєнного стану. Важливо розуміти: кримінальна відповідальність настає саме за поширення, але сам факт зйомки часто стає доказом наміру. У судовій практиці 2023–2025 років уже були вироки, коли люди отримували реальні строки лише за публікацію роликів із військовою технікою на дорогах.
Наказ Головнокомандувача ЗСУ № 73 від 3 березня 2022 року (з подальшими змінами) детально регулює взаємодію з медіа. Він визначає три зони доступу — зелену, жовту і червону — і чітко вказує, що без акредитації та супроводу посадових осіб зйомка в районах, де перебувають військові, заборонена. За моїм досвідом роботи з подібними матеріалами, навіть доброзичливий солдат, який позує для фото, може неусвідомлено порушити режим секретності, якщо на кадрі видно орієнтири місцевості.
У 2026 році ці норми залишаються чинними. Військове командування регулярно нагадує через офіційні канали, що будь-яка фіксація без дозволу розглядається як потенційна загроза. Тому аргумент «я просто зняв на пам’ять» у суді не працює.
Попередження
Біля блокпостів, військових частин, місць розташування техніки чи систем ППО діставати телефон — прямий шлях до затримання, вилучення пристрою та подальшої перевірки. Навіть якщо ви не встигли зробити кадр, сам жест уже викликає підозру.
Що саме заборонено фіксувати: детальний перелік
Заборона охоплює значно ширший спектр, ніж просто обличчя солдата. Не можна знімати будь-які військові об’єкти — казарми, склади, позиції, фортифікаційні споруди. Під заборону потрапляють усі види озброєння та військової техніки: від бронемашин і артилерії до безпілотників і систем радіоелектронної боротьби. Переміщення колон, навіть якщо вони рухаються звичайними дорогами, також захищене.
Окремо стоїть заборона на фіксацію роботи протиповітряної оборони. Кадри з запуском ракет, роботою радарів чи місцями влучань можуть дати противнику точну інформацію про розташування систем і ефективність їхньої дії. У 2024–2025 роках СБУ неодноразово фіксувала випадки, коли саме такі ролики з’являлися в російських каналах через кілька годин після події.
Військовослужбовці в формі — окрема категорія. Навіть якщо солдат стоїть на вулиці без зброї, його шеврони, нашивки, тип спорядження можуть вказати на належність до конкретного підрозділу. У поєднанні з геолокацією телефону чи видимими орієнтирами (назва вулиці, магазин, зупинка) це створює повну картину для розвідки противника. Типовий приклад: людина знімає військового біля магазину, публікує в сторіс із підписом «наш захисник у центрі міста» — і через день цей підрозділ уже під обстрілом.
Практичний нюанс 2026 року: штучний інтелект і open-source розвідка розвинулися настільки, що навіть розмиті кадри часто можна прив’язати до місцевості за тінями, архітектурою чи унікальними деталями. Тому «я розмив обличчя» більше не рятує.
Кримінальна та адміністративна відповідальність
Стаття 114-2 Кримінального кодексу передбачає різні строки залежно від тяжкості. Поширення інформації про переміщення зброї чи підрозділів карається позбавленням волі від трьох до восьми років, а в особливо тяжких випадках — до дванадцяти. Якщо дії призвели до тяжких наслідків (наприклад, удар по колоні після публікації), покарання стає ще жорсткішим.
У практиці 2023–2025 років суди розглядали десятки таких справ. Один із типових кейсів — чоловік зняв на телефон військову техніку, що рухалася через село, і виклав відео в Telegram-канал. Через два дні його затримали, телефон вилучили, а суд дав п’ять років. Інший приклад — жінка сфотографувала солдатів біля блокпоста «на пам’ять» і відправила подрузі. Подруга поширила далі, і обидві опинилися під слідством.
Адміністративна відповідальність також існує, але вона застосовується рідше. Значно частіше правоохоронці одразу кваліфікують дії за кримінальною статтею. Вилучення телефону, допит, тимчасове затримання — стандартна процедура. У 2026 році ця практика не пом’якшилася: навпаки, з огляду на активність ворожої розвідки контроль став жорсткішим.
Важливий момент: відповідальність несе не лише той, хто зняв, а й той, хто поширив. Репост, сторіс, пересилання в чат — усе це може стати підставою для відкриття провадження.
Чек-лист безпечної поведінки
- Не діставайте телефон біля будь-яких військових об’єктів і блокпостів
- Не фотографуйте людей у формі, навіть якщо вони самі просять
- Не публікуйте жодних кадрів із технікою, колонами чи позиціями
- Видаляйте з телефону будь-які випадкові знімки одразу
- Якщо вас попросили показати галерею — співпрацюйте спокійно
Винятки: хто і за яких умов має право знімати
Єдина категорія осіб, які можуть законно фіксувати військових і техніку, — акредитовані представники медіа. Процедура акредитації прописана в наказі № 73. Журналіст подає документи, проходить перевірку, отримує прескарту строком до дванадцяти місяців і працює виключно в супроводі офіцера зі зв’язків із громадськістю або іншої уповноваженої особи.
У зеленій зоні (тилові райони) робота можлива з меншими обмеженнями, у жовтій — за погодженим маршрутом, у червоній (безпосередньо район бойових дій) — лише з дозволу командування і під постійним контролем. Будь-яке відхилення від правил призводить до анулювання акредитації.
Блогери та активісти також можуть отримати доступ, але лише за умови офіційної акредитації. Просте «я веду Telegram-канал» недостатньо. У нашій практиці були випадки, коли відомі блогери втрачали прескарту через публікацію матеріалу з геоприв’язкою, навіть якщо формально мали дозвіл.
Звичайний громадянин не має жодних винятків. Навіть якщо солдат сам просить зробити фото «на згадку» — краще відмовити. Відповідальність усе одно ляже на того, хто натиснув кнопку спуску.
Практичні ситуації: вулиця, транспорт, блокпости
На звичайній вулиці ситуація виглядає неоднозначно. Якщо військовий іде пішки без зброї і ви знімаєте його випадково, без акценту на формі чи шевронах, ризик нижчий. Але варто лише показати обличчя з нашивкою чи зробити акцент на спорядженні — і картина змінюється. У громадському транспорті чи на зупинці зйомка також небезпечна: камера телефону фіксує не лише людину, а й оточення.
Блокпости — найризикованіше місце. Тут діє негласне, але дуже жорстке правило: телефон у кишені. Будь-який жест у бік камери сприймається як спроба розвідки. Відомі випадки, коли людей затримували лише за те, що вони дістали смартфон «щоб перевірити час».
Окремо варто згадати зйомку працівників ТЦК. Юристи розходяться в оцінках: деякі вважають, що в громадському місці фіксація дій посадових осіб допустима для захисту власних прав. Проте якщо на кадрі видно військових, які супроводжують ТЦК, або техніку — ситуація знову підпадає під заборону. Безпечніше взагалі не знімати.
У 2026 році, з поширенням камер спостереження та аналітики зображень, навіть випадковий кадр може бути проаналізований і використаний. Тому правило одне: сумніваєтеся — не знімайте.
Міфи vs Реальність
Міф: «Якщо я не публікую, то можна знімати».
Реальність: сам факт зйомки вже може стати підставою для затримання і перевірки.
Міф: «Солдат сам погодився — значить усе законно».
Реальність: згода військовослужбовця не скасовує вимог законодавства про державну таємницю.
Поширення матеріалів у соцмережах і месенджерах
Найбільша кількість проваджень відкривається саме через публікації. Telegram, Instagram, Facebook, навіть закриті чати — усе це потенційні джерела витоку. Алгоритми ворожих спецслужб моніторять українські соцмережі в режимі реального часу. Один пост із геолокацією може коштувати життів.
Типова помилка — видалити пост після попередження. Цифровий слід залишається. Скриншоти, кеш, копії в інших пристроях — усе це легко вилучити під час слідства. У 2025 році були випадки, коли людей притягували до відповідальності за матеріали, опубліковані ще у 2023-му.
Навіть якщо ви знімаєте для себе «в архів», а потім телефон крадуть або він потрапляє до рук третіх осіб — відповідальність може настати. Найбезпечніший варіант — взагалі не створювати такі файли.
Офіційні канали Генштабу, Міністерства оборони та СБУ публікують дозволені матеріали. Усе інше — зона ризику.
Ключові цифри
Стаття 114-2 ККУ: від 3 до 12 років позбавлення волі.
Акредитація за наказом № 73: до 12 місяців дії прескарти.
Кількість публічних нагадувань від місцевої влади у 2025 році: сотні по всій країні.
Актуальний стан правил у 2026 році та практичні рекомендації
Станом на літо 2026 року воєнний стан продовжується, а норми щодо зйомки військових залишаються без суттєвих змін. Наказ № 73 діє з урахуванням правок 2024 року, які дещо спростили доступ акредитованих журналістів до певних зон, але для цивільних громадян обмеження не послабилися. Навпаки, з огляду на розвиток ворожих технологій розвідки контроль посилився.
Якщо ви випадково опинилися в ситуації, коли військові просять допомогти (наприклад, з транспортом чи орієнтуванням), не варто фіксувати момент. Краще просто виконати прохання і йти далі. Будь-яка спроба «задокументувати» може обернутися проблемами.
Для тих, хто працює в медіа або планує акредитацію: уважно вивчайте актуальну редакцію наказу, дотримуйтеся маршрутів і ніколи не публікуйте матеріал без погодження з прес-службою. Один неправильний кадр може коштувати не лише акредитації, а й свободи.
У повсякденному житті найкраща стратегія — повна відмова від зйомки всього, що стосується військових. Це не обмеження свободи, а елементарна турбота про безпеку тих, хто зараз захищає країну. Кожен випадковий кадр — потенційна точка прицілювання для ворога.
Вердикт
Для звичайної людини відповідь однозначна: знімати військових не можна. Ні на вулиці, ні біля блокпоста, ні «просто так». Єдиний легальний шлях — офіційна акредитація і супровід. Усе інше — ризик кримінальної справи і реальної шкоди обороноздатності країни.
Leave a Reply