Ігор Олександрович Фоменко — один із тих управлінців, чия кар’єра тісно переплетена з історією українського машинобудування та оборонно-промислового комплексу останніх двох десятиліть. Його шлях проліг через заводські цехи Луганщини, приватні холдинги, державний концерн «Укроборонпром» і Міністерство економіки, а сьогодні він очолює Всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців авіаційної, космічної, ракетної, кораблебудівної та інших наукоємних галузей ОПК — ФРУ Дефенс.
У 2026 році його ім’я продовжує звучати в дискусіях про експорт української зброї, залучення інвестицій і трансформацію галузі. За моїм досвідом спостереження за розвитком українського ОПК, саме такі фігури, які поєднують інженерну освіту, юридичну підготовку та міжнародний бізнес-досвід, формують практичну основу реформ.
Фоменко ніколи не був публічним політиком. Він залишається технократом, який говорить мовою виробництва, контрактів і реальних можливостей заводів. Саме тому його біографія цікава не лише як особиста історія, а як дзеркало змін у всій оборонній промисловості країни.
Ключові цифри кар’єри Ігоря Фоменка
- Народився 1967 року
- Дві вищі освіти + MBA + Executive Education у Harvard Business School та INSEAD
- Керівні посади на Луганському патронному заводі, АвтоКрАЗі, Corum Group
- Заступник і в.о. гендиректора «Укроборонпрому» (2019–2020)
- Заступник міністра економіки (2022–2024)
- Голова ФРУ Дефенс (з 2024 року)
Освіта та перші кроки в промисловості
Ігор Фоменко здобув інженерну освіту в Національному транспортному університеті. Це був класичний радянський і пострадянський шлях — технічна спеціальність, яка давала розуміння виробництва зсередини. Пізніше він додав юридичну освіту в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Таке поєднання виявилося вирішальним: інженерне мислення дозволяло бачити технологічні процеси, а юридична підготовка — працювати з контрактами, власністю та державним регулюванням.
Бізнес-освіту Фоменко отримував уже за кордоном. Ступінь MBA в німецькому Institute of International Business Relations і програми Executive Education в Harvard Business School та INSEAD сформували у нього сучасне управлінське мислення. У нашій практиці спостерігаємо, що саме менеджери з таким бекграундом краще адаптуються до вимог міжнародних партнерів і прозорих процедур закупівель.
Перші роки кар’єри пройшли на Луганському акумуляторному заводі, а згодом — на Луганському станкобудівному, який після реорганізації став Луганським патронним заводом. Це підприємство було унікальним — єдиним в Україні з повним циклом виробництва набоїв. Робота там дала Фоменку глибоке розуміння того, як влаштований оборонний виробничий ланцюг. Коли в 2014 році завод опинився на окупованій території, галузь втратила критично важливу ланку. Саме цей досвід пізніше вплинув на його позицію щодо необхідності відновлення виробництва боєприпасів з нуля.
Практичний нюанс, який часто залишають поза увагою: робота на патронному заводі вимагала не лише технічних знань, а й уміння працювати в умовах жорсткої секретності та державної власності. Типова помилка багатьох менеджерів — вважати, що приватний сектор і державний ОПК можна керувати однаковими методами. Фоменко це зрозумів рано.
Шлях через приватні холдинги: АвтоКрАЗ і Corum Group
Після луганського періоду Ігор Фоменко перейшов до Холдингової компанії «АвтоКрАЗ». Там він займав керівні посади, пов’язані з виробництвом і зовнішньоекономічною діяльністю. КрАЗ у ті роки намагався утримувати позиції на ринках Африки, Азії та СНД. Робота з експортом великогабаритної техніки навчила його особливостей логістики, сертифікації та роботи з іноземними замовниками.
Наступним етапом стала Corum Group — гірничо-машинобудівний холдинг. Тут Фоменко відповідав за логістику та експортні контракти. Це був уже інший рівень складності: обладнання для шахт, міжнародні стандарти, конкуренція з європейськими та китайськими виробниками. У 2014–2015 роках він працював у швейцарській компанії Press-tool Engineering AG, що додало досвіду роботи в європейському бізнес-середовищі.
З 2015 по 2019 рік Фоменко очолював напрямки в ТОВ «Комплексний проектно-будівельний інститут» (ICDI Group). Паралельно він став співзасновником і бенефіціаром ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Мостовий центр»», яке спеціалізується на інжинірингу, геології та геодезії. Володіння 20 % частки в цій компанії показує, що він не полишав приватний бізнес навіть під час роботи в державних структурах.
Типова пастка для менеджерів такого рівня — конфлікт інтересів. Критики пізніше звертали увагу на його зв’язки з бізнесом Жеваго та Ахметова. Проте офіційних звинувачень у корупції ніколи не було. На практиці досвід роботи в приватних холдингах дав Фоменку розуміння, як має працювати рентабельне виробництво — те, чого часто бракувало державним підприємствам ОПК.
Входження в «Укроборонпром» і реформа концерну
22 листопада 2019 року Айварас Абромавічус призначив Ігоря Фоменка заступником генерального директора з бронетанкової, радіолокаційної та спеціальної техніки, а згодом — з виробництва. Це був період, коли концерн намагався вийти з кризи неефективності та корупційних скандалів попередніх років.
Фоменко одразу взявся за підготовку документів для реформи. За його словами, пакет матеріалів, поданий до Кабінету Міністрів у липні 2020 року, важив близько десяти кілограмів. Це не метафора — реальна кількість паперів, які описували трансформацію 116 підприємств. Він став одним із тих, хто працював над законопроєктом №3822 про реформування ОПК.
6 жовтня 2020 року президент Володимир Зеленський призначив Фоменка виконувачем обов’язків генерального директора після звільнення Абромавічуса. На цій посаді він пробув лише до 3 грудня 2020 року, проте встиг продовжити курс на корпоратизацію. Головна ідея полягала в тому, щоб перетворити концерн на акціонерне товариство з наглядовими радами, прозорими тендерами в системі Prozorro та можливістю залучати приватні інвестиції.
Міфи vs Реальність
Міф: Короткий термін на посаді в.о. гендиректора означав, що Фоменко нічого не встиг зробити.
Реальність: Підготовка реформи почалася ще на посаді заступника. Саме в 2020 році було закладено фундамент для створення АТ «Українська оборонна промисловість», яке офіційно з’явилося вже в 2023 році.
Практичний нюанс: багато хто очікував швидких результатів. Насправді корпоратизація великих державних холдингів — процес на роки. Помилка полягала в тому, що суспільство і частина політиків вимагали миттєвих змін, тоді як реальні перетворення потребували законодавчих змін, аудиту майна та зміни корпоративної культури.
Робота в Міністерстві економіки під час війни
У червні 2022 року Ігор Фоменко став заступником міністра економіки. Його зона відповідальності охоплювала економіку безпеки і оборони, експортний контроль, Державну службу експортного контролю та Державне агентство резерву. Це був період повномасштабної війни, коли потрібно було одночасно забезпечувати армію, зберігати виробничий потенціал і шукати можливості для експорту надлишкової продукції.
Фоменко брав участь у переговорах щодо гарантій безпеки. Він публічно говорив про те, що без американської зброї Україна не вистоїть у середньостроковій перспективі, але водночас наголошував на необхідності розвивати власне виробництво. У 2023–2024 роках він активно коментував питання бронювання працівників ОПК і IT-сектору, пояснюючи механізми, які дозволяли підприємствам зберігати критичних спеціалістів.
18 червня 2024 року Кабінет Міністрів звільнив його з посади за власним бажанням. Це не було скандальним звільненням — радше логічним завершенням етапу державної служби. За моїм досвідом, багато фахівців після роботи в уряді повертаються до галузевих асоціацій, де можуть впливати на політику більш гнучко.
Типова помилка аналітиків — оцінювати роботу заступника міністра лише за публічними заявами. Насправді велика частина роботи стосувалася координації між міністерствами, узгодження списків критичних підприємств і переговорів з міжнародними партнерами. Ці процеси рідко потрапляють у новини, але саме вони визначають, чи зможе галузь працювати під обстрілами.
ФРУ Дефенс: новий етап і стратегія на 2025–2028 роки
Після виходу з уряду Ігор Фоменко очолив ФРУ Дефенс. Об’єднання об’єднує галузеві та регіональні асоціації, які представляють понад 250 підприємств ОПК. Його головне завдання — захист інтересів виробників, покращення бізнес-клімату, залучення інвестицій і розвиток експорту.
У листопаді 2024 року Фоменко публічно озвучив, що ОПК має потенціал збільшити ВВП України на 6 %. Це не красива цифра для презентацій — розрахунок базується на можливості завантаження потужностей, які зараз використовуються лише на 40 %. Він наголошує: після забезпечення потреб Збройних Сил експорт надлишкової продукції стає критично важливим для збереження галузі.
У 2025–2026 роках під його керівництвом ФРУ Дефенс підписала низку меморандумів — з французькою асоціацією виробників дронів ADIF, з «АРМАДОЮ» та іншими організаціями. Фоменко регулярно бере участь у форумах, де обговорює створення україно-французького хабу для дронів і необхідність глобальних партнерств.
Хронологія ключових етапів
- 1967 — народження
- Кінець 1980-х – 2000-ті — робота на луганських заводах
- 2000–2019 — АвтоКрАЗ, Corum Group, ICDI, Швейцарія
- Листопад 2019 — заступник гендиректора «Укроборонпрому»
- Жовтень–грудень 2020 — в.о. гендиректора
- Червень 2022 – червень 2024 — заступник міністра економіки
- З 2024 — голова ФРУ Дефенс
Практичний нюанс 2026 року: багато підприємств ОПК досі стикаються з проблемами доступу до фінансування, бронювання кадрів і довгих процедур ліцензування. Фоменко намагається вирішувати ці питання через діалог з урядом і парламентом. Помилка частини виробників — очікувати, що асоціація вирішить усе за них. Реальний результат дає лише спільна робота бізнесу і держави.
Погляди на майбутнє українського ОПК
Ігор Фоменко послідовно відстоює кілька ключових позицій. Перша — приватний сектор уже став драйвером інновацій. Державні підприємства важливі, але саме приватні компанії швидше впроваджують нові технології, особливо в сфері дронів, РЕБ і високоточної зброї. Друга — експорт має бути стратегічним пріоритетом. Без нього галузь не зможе масштабуватися і зберігати інженерні кадри.
Третя позиція стосується міжнародної кооперації. Фоменко неодноразово підкреслював, що Україна не може виробляти все самостійно. Потрібні спільні підприємства, трансфер технологій і локалізація виробництва західних систем. У 2026 році це особливо актуально на тлі дискусій про довгострокові безпекові угоди.
Він також застерігає від ілюзій. Не варто очікувати, що за два-три роки Україна стане другим Ізраїлем в оборонній промисловості. Реалістичний сценарій — стати важливим регіональним гравцем, який виробляє конкурентоспроможну продукцію в окремих нішах і інтегрується в європейські та американські ланцюги постачання.
Для кого ця історія важлива / Не для кого
Для кого: для тих, хто хоче зрозуміти, як реально працює український ОПК зсередини; для менеджерів, які думають про кар’єру в оборонній галузі; для журналістів і аналітиків, які пишуть про реформи.
Не для кого: для тих, хто шукає сенсаційні скандали або прості відповіді. Біографія Фоменка — це історія системної, часто непублічної роботи.
У 2026 році його позиція залишається прагматичною: спочатку — потреби фронту, потім — розвиток виробництва, далі — експорт і інтеграція в світові ринки. Цей підхід відрізняється від популістських гасел і дає галузі шанс на довгострокове зростання.
Особисте життя та публічний образ
Ігор Фоменко одружений з Вікторією Більченко. У пари двоє дочок. Сім’я проживає в Києві, володіє квартирою та земельними ділянками в Київській області. За деклараціями попередніх років родина мала кілька автомобілів і елітні годинники, що типово для топменеджерів такого рівня.
Він рідко дає розгорнуті інтерв’ю про особисте. Публічний образ Фоменка — це образ інженера-управлінця, який говорить цифрами, а не гаслами. У виступах на Radio NV, форумах і засіданнях ФРУ він завжди повертається до виробничих показників, завантаженості потужностей і конкретних бар’єрів для бізнесу.
Цікавий факт: навіть під час роботи на державних посадах він зберігав зв’язок із приватним інжиніринговим бізнесом. Це не унікальна ситуація для українських управлінців, але вона вимагає особливої уваги до конфлікту інтересів. На практиці Фоменко уникав публічних скандалів, пов’язаних із особистими активами.
У 2026 році його ім’я асоціюється насамперед із ФРУ Дефенс і спробами консолідувати приватний сектор ОПК. Це вже не державний чиновник і не топменеджер одного концерну. Це представник інтересів цілої галузі, який має досвід і державної, і приватної сторони.
Вердикт
Ігор Фоменко — типовий приклад менеджера перехідної епохи. Він не створив революційних технологій і не став політичним лідером. Проте його кар’єра відображає реальний шлях української оборонної промисловості: від радянських заводів через приватні холдинги, спроби реформувати державний сектор і до розуміння, що майбутнє — за приватними виробниками, інтегрованими у світові ринки. У 2026 році саме такі люди визначають, чи зможе ОПК стати драйвером економіки, а не лише джерелом постачання для армії.
Сьогодні, коли Україна продовжує війну і одночасно будує нову промислову політику, досвід Ігоря Фоменка залишається актуальним. Він показує, що глибоке знання виробництва, міжнародна освіта і вміння працювати на стику держави та бізнесу — це ті якості, які потрібні галузі більше, ніж гучні заяви. Його робота в ФРУ Дефенс у 2025–2026 роках — це спроба перевести цей досвід у практичні рішення для сотень підприємств, які щодня виробляють техніку для фронту і думають про те, як працюватимуть після перемоги.
Leave a Reply