Микола Міхновський став першим наддніпрянським політиком, який відкрито проголосив ідею повної державної незалежності України від Карпат до Кавказу, випередивши більшість сучасників, що обмежувалися автономією. Його брошура «Самостійна Україна» 1900 року, участь у створенні перших українських військових частин 1917-го та радикальні «Десять заповідей» Української народної партії сформували основу модерного українського націоналізму. Цікаві факти з його біографії розкривають не лише політичного мислителя, а й імпульсивну людину з козацьким корінням, нещасливим коханням і трагічним фіналом у 51 рік.
Високий, майже двометровий красень із рудуватими вусами, адвокат, якого називали «адвокатом голодранців», він умів і захищати селян у судах, і організовувати підриви пам’ятників. Його життя — це суцільна боротьба за ідею, яка довго здавалася нереалістичною, але з часом стала фундаментом української державності.
Походження та дитячі роки: козацьке коріння і українська мова в церкві
Микола Іванович Міхновський з’явився на світ 31 березня 1873 року в селі Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині Київщина). Родина належала до старовинного козацького роду, чиї корені сягали XVII століття, і водночас була священницькою. Батько, Іван Міхновський, сільський священик, правив богослужіння українською мовою всупереч імперським заборонам і навчав сина народних пісень та дум. Мати, Олександра, енергійно боролася з чоловічими вадами в родині, зокрема з курінням.
Усі члени сім’ї, незалежно від віку, працювали на землі — у них було 17 десятин. Звичка працювати біля грядок залишилася з Миколою до кінця життя: навіть у зрілі роки він любив плекати садок. У шість років хлопчик уже виявив нестримний характер. Побачивши золотий хрестик у небожа Василя Совачева (майбутнього генерал-хорунжого Армії УНР), він схопив того за чуба і закричав: «А мені чому не знайшов?!» Вечорами в родині читали Шевченка, Котляревського, Нечуя-Левицького. Саме це середовище сформувало в ньому «самостійницький дух», про який пізніше згадували сучасники.
У Прилуцькій гімназії Міхновський навчався старанно: відмінно з Закону Божого, добре з історії, мов і літератури, задовільно з математики. Закінчив її 1891 року і того ж року вступив на юридичний факультет Київського університету Святого Володимира.
Шлях до самостійництва: Братство тарасівців і перші політичні кроки
У Києві студент Міхновський швидко потрапив у коло «Молодої громади», а 1891–1893 роках став членом таємного Братства тарасівців. Саме тут він, імовірно, написав «Кредо молодого українця» — документ, де вперше чітко звучала вимога державної самостійності. Організацію розгромили, більшість членів заарештували, але Міхновський уникнув арешту. Після закінчення університету 1895 року він працював адвокатом у Києві, а з 1898-го — у Харкові.
Тут він здобув прізвисько «адвокат голодранців», захищаючи селян під час аграрних заворушень. Водночас брав участь у гучних процесах, зокрема у справі збанкрутілого мільйонера Алчевського. У 1900 році саме він підготував програмну брошуру для новоствореної Революційної української партії.
Фраза «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ» стала не просто гаслом, а цілою програмою дій, яку Міхновський проголосив у той час, коли більшість українських діячів мріяли лише про автономію в складі Росії.
Брошура «Самостійна Україна» вийшла у Львові накладом тисяча примірників. У ній автор доводив, що українська нація має право на повну незалежність, а будь-яке чужоземне панування є злочином. Він відкрито закликав до збройної боротьби, якщо знадобиться.
Особисте життя, характер і нездійснене кохання
Зовнішність Міхновського вражала. Високий (майже два метри), широкоплечий, з відкритим обличчям, приємною усмішкою і розлогими рудуватими вусами — він привертав увагу жінок. Проте особисте життя склалося драматично. У 25 років він закохався в дружину свого патрона-адвоката Фурмана, жінку єврейського походження. Вони навіть разом залишили Київ, але роман швидко закінчився: батьки Міхновського були категорично проти, а сама дівчина не звикла до сільського побуту. Він так і не одружився.
У листі до Бориса Грінченка Міхновський гірко зізнавався: «Доля трохи собі покепкувала з мене: вона дала мені пити з келиха життя, і коли я зробив перший ковток, вона відхилила келих…» Характер у нього був вибуховий. Сучасники згадували, що в дискусіях він міг перейти на крик або навіть «зацідити по пиці». Грушевський називав його «фашистом» (без негативного відтінку того часу), Петлюра — обмеженим, Скоропадський — шовіністом. Квартира в Харкові була прикрашена килимами і зображеннями оголених жінок — деталь, яку запам’ятав скульптор Михайло Гаврилко.
Водночас він любив сад і землю. Навіть на схилі років плекав яблуні. Ця прив’язаність до землі різко контрастувала з його політичним радикалізмом.
Десять заповідей і створення Української народної партії
У 1902 році, розчарувавшись у марксистському ухилі РУП, Міхновський заснував Українську народну партію. Для неї він написав знамениті «Десять заповідей», які звучали як жорсткий маніфест.
| Номер | Заповідь (скорочено) | Суть |
|---|---|---|
| 1 | Одна, єдина, нероздільна Україна від Карпат до Кавказу | Республіка робочих людей |
| 2 | Москалі, ляхи, угри, румуни і жиди — вороги, поки панують | Національна самооборона |
| 3 | Україна для українців | Вигнання гнобителів |
| 4 | Усюди вживай української мови | Мовна чистота в родині |
| 10 | Не бери дружини з чужинців | Захист національної ідентичності |
Дані таблиці базуються на матеріалах Українського інституту національної пам’яті та публікаціях початку ХХ століття. Ці заповіді шокували навіть багатьох українських діячів своєю категоричністю, але точно відображали погляди Міхновського: національна боротьба має бути безкомпромісною.
У 1904 році члени «Оборони України», близькі до нього, підірвали пам’ятник Пушкіну в Харкові. Вибух пошкодив постамент, але скульптура встояла. Міхновський пізніше гірко жартував, що «хоча би спробував».
Організатор українського війська 1917 року
Після Лютневої революції Міхновський одразу зрозумів: без власної армії України не буде. 16 березня 1917-го він створив Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка, а згодом — 1-й український полк імені Богдана Хмельницького. 19 березня скликав перше військове віче, де зібралося понад двісті вояків. Центральна Рада ставилася до його ініціатив прохолодно. Коли полк Полуботка 4–5 липня 1917 року спробував узяти під контроль Київ, акцію придушили. Міхновського затримали і без слідства відправили на Румунський фронт.
Він повернувся восени, став мировим суддею на Полтавщині, увійшов до Української демократично-хліборобської партії. Під час гетьманату Скоропадського відмовився від посади радника зі словами: «Не хочу грати роль вишибайла». Критикував і Директорію, вважаючи її «паралітиками».
У той час, коли соціалісти Центральної Ради мріяли про федерацію і зневажали «буржуазний націоналізм», Міхновський уже будував конкретні військові структури, без яких держава справді не змогла вистояти.
Останні роки, загадкова смерть і спадщина
Після поразки визвольних змагань Міхновський перехворів на тиф, жив на Кубані, викладав у педагогічному технікумі. 1924 року повернувся до Києва, сподіваючись виїхати за кордон. Його одразу заарештували органи ДПУ, допитали і відпустили. Наступного дня, 3 травня 1924 року, його знайшли повішеним на яблуні в садку садиби друга Володимира Шемета на вулиці Жилянській.
Офіційна версія — самогубство. Передсмертна записка, яку згадують джерела, звучала так: «Волію вмерти власною смертю! І сюди круть, і туди верть, однаково в черепочку смерть, як каже приказка. Перекажіть моє вітання тим, хто мене пам’ятає. Ваш Микола». Існує й інша версія — чекісти інсценували суїцид. Поховали його на Байковому цвинтарі.
За радянських часів ім’я Міхновського було під забороною. Сьогодні його називають «апостолом української державності». Вулиці в Києві, Харкові, Полтаві носять його ім’я. Його ідеї про соборність, власне військо і мовну стійкість звучать актуально і в XXI столітті.
Життя Міхновського — це історія людини, яка не зраджувала своїй ідеї навіть тоді, коли навколо панувала глухота. Він не мав реальної влади, але залишив після себе чітке бачення держави, яке з часом стало реальністю.
Leave a Reply