Анастасія Мазур — українська телеведуча, чий спокійний і чіткий голос уже понад чотирнадцять років супроводжує ранкові новини мільйонів глядачів програми «Факти» на ICTV. Народжена на Миколаївщині, вона пройшла шлях від спортивних репортажів до національного телемарафону «Єдині новини», ставши одним із символів професійної стійкості в найважчі часи.
Її історія — це поєднання дитячої мрії про екран, наполегливої праці, любові до спорту та глибокої сімейної опори. Сьогодні, у 2026 році, Анастасія продовжує вести ключові випуски, виховує сина та чекає повернення чоловіка з фронту, залишаючись голосом, якому довіряють.
У цій розповіді зібрано перевірені факти про її дитинство, освіту, кар’єру, особисте життя та роботу під час війни — усе, що формує образ сучасної української журналістки.
Дитинство на півдні України та перші мрії
Анастасія Мазур народилася 12 грудня 1986 року в Первомайську Миколаївської області. Коли їй виповнилося близько дев’яти років, родина переїхала до Південноукраїнська — міста, де промислові ритми атомної станції змішувалися з повітрям степу і близькістю Дніпра. Саме там вона закінчила школу і вперше відчула магію телевізійного екрану.
Батьки — прості й працьовиті люди — прищепили доньці любов до спорту та історії. Маленька Настя фанатіла від футболу: підтримувала українську збірну і «Манчестер Юнайтед», уважно слухала коментаторів і мріяла колись говорити так само впевнено. Дитячі вечори біля телевізора поступово перетворилися на тверде рішення — стати ведучою.
Південноукраїнськ дав їй не лише шкільну освіту, а й відчуття коренів. Тут формувався характер: швидка реакція, уважність до деталей і вміння тримати рівновагу навіть тоді, коли навколо все вирує. Ці якості пізніше стануть її професійним козирем.
Освіта в Києві: від акторської мрії до дикторського факультету
Після школи Анастасія вирушила до столиці. У 2002 році вона вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Спочатку мріяла про акторський факультет, але не пройшла. Зарахували на факультет кіно та телебачення за спеціальністю «диктор і ведучий телепрограм».
Навчання тривало до 2006–2007 років. Університет дав не лише техніку мови й дикцію, а й розуміння, як працювати з емоціями глядача. На четвертому курсі майбутня ведуча вже почала практикуватись у прямому ефірі. Саме тоді з’явилася перша серйозна робота.
Дитяча мрія про велику сцену обернулася реальністю не через акторську гру, а через точний, спокійний голос, який уміє тримати увагу без зайвих жестів.
Початок кар’єри: спортивні новини як школа життя
Першим професійним майданчиком став Перший Діловий канал. Близько 2006 року Анастасія почала вести спортивні новини. Півтора року роботи дали досвід швидкого реагування, роботи з фактами під тиском часу та вміння говорити про футбол, олімпіади й скандали так, щоб глядач не відвертався.
Потім був кастинг на СТБ. Вона стала ведучою програми «Вікна-Спорт». Тут з’явилися поїздки, інтерв’ю зі спортсменами, живі коментарі. Паралельно з 2008 року працювала в спортивній редакції ICTV. Два канали одночасно — це був жорсткий темп, але саме він відшліфував стиль: короткі паузи для напруги, точні формулювання і природна емпатія.
Спорт залишився її любов’ю назавжди. Навіть зараз, коли вільний час з’являється рідко, вона намагається відвідувати матчі або хоча б стежити за улюбленими командами.
Головний ефір: «Факти» на ICTV з 2012 року
18 червня 2012 року Анастасія Мазур уперше вийшла в ефір як ведуча ранкових «Фактів» на ICTV. Перехід від спорту до загальних новин став справжнім професійним стрибком. Тепер доводилося говорити не лише про голи, а про економіку, політику, трагедії й перемоги.
Її манера — спокійна, чітка, без зайвої театральності — швидко знайшла відгук. Глядачі відзначали, що з нею новини звучать надійно. За роки роботи вона стала одним з облич каналу. У студії її голос звучить уже понад чотирнадцять років, а команда «Фактів» у 2026-му відзначила чверть століття існування програми. Анастасія з гордістю каже, що в цій команді з 2007 року і що це одне з найкращих рішень у професійному житті.
Робота під час повномасштабної війни
З 24 лютого 2022 року життя всіх українських журналістів змінилося. Анастасія з перших годин працювала в режимі національного телемарафону «Єдині новини». Тисячі годин ефіру, повітряні тривоги, новини з фронту, гуманітарні історії — усе це вона вела з тією ж спокійною інтонацією, яка стала символом стійкості.
Пізніше долучилася до проєкту FREEДОМ — російськомовного контенту, спрямованого на аудиторію за межами України. Разом із колегами Сергієм Єременком і В’ячеславом Цимбалюком вона допомагала доносити об’єктивну інформацію. Робота в марафоні триває й у 2026 році: спецпроєкти до Дня Незалежності, гостьові ефіри в «Ранку у великому місті», регулярні випуски «Фактів».
| Рік | Подія | Деталі |
|---|---|---|
| 1986 | Народження | Первомайськ, Миколаївська область |
| ~1995 | Переїзд | До Південноукраїнська |
| 2002 | Вступ до університету | КНУТКТ ім. Карпенка-Карого |
| 2006–2008 | Перші ефіри | Спортивні новини на Першому Діловому та СТБ |
| 2012 | Ведуча «Фактів» | Ранкові випуски на ICTV |
| 2016 | Народження сина | Марко |
| 2022–2026 | Телемарафон | «Єдині новини» та спецпроєкти |
Дані зібрано на основі матеріалів сайтів ictv.ua та teleprostir.com.
Особисте життя: чоловік, син і сила родини
Чоловік Анастасії — Тарас Шако, журналіст, який до лютого 2022 року також працював на ICTV. Вони разом з юності. На початку грудня 2016 року в пари народився син Марко. Анастасія швидко повернулася в ефір, поєднуючи материнство з роботою.
З початком повномасштабного вторгнення Тарас пішов захищати країну. Спочатку — територіальна оборона, потім фронт. Анастасія з сином залишилися в Києві (пізніше — у Бучі). Кожен день перетворюється на очікування короткого повідомлення: «живий» або просто смайлик. Сама ведуча якось сказала: «Весь твій день — це очікування лише одного SMS».
Марко росте справжнім патріотом. Він знає, що тато і дідусь — захисники, співає патріотичні пісні, стоїть першим під час хвилини мовчання в школі. Мама для нього — просто мама, а герої — чоловіки, які на фронті. Анастасія намагається давати синові нормальне дитинство: футбол, англійська, Lego-робототехніка, поїздки Україною.
За моїм досвідом спостереження за багатьма історіями журналістів під час війни, саме такі сім’ї, як у Анастасії, показують, що сила часто народжується не в гучних заявах, а в тихій щоденній стійкості.
Хобі, характер і те, що залишається за кадром
Попри щільний графік, Анастасія знаходить час на книги, фільми та подорожі Україною. Карпати, Одеса, Чернівці, Луцьк — місця, куди вона їздить із сином, щоб відкривати йому країну. Любить пробіжки й тренування в залі — для витривалості, яку тепер потрібно підтримувати щодня.
Улюблені цитати й життєві принципи допомагають тримати рівновагу. Одна з них — слова Габріеля Гарсії Маркеса про те, що ніхто не заслуговує твоїх сліз, а ті, хто заслуговує, ніколи не змусять плакати. Під час війни ця фраза стала майже кредо.
Вона відкрито говорить про емоційність, яка зросла після 24 лютого, про тривожність, про те, як важко іноді просто зібрати тривожну валізу. Але при цьому продовжує виходити в ефір і підтримувати інших. Закликала ставати «Другом ДШВ», допомагаючи десантно-штурмовим військам.
Чому голос Анастасії Мазур важливий сьогодні
У 2026 році, коли війна вже четвертий рік, українці шукають у новинах не лише факти, а й відчуття опори. Анастасія Мазур дає саме це. Її дикція, спокій і щирість працюють сильніше за будь-які гучні заяви. Вона не грає роль «залізної леді» — вона залишається живою людиною, яка теж чекає SMS від чоловіка і веде сина до школи під час тривог.
Її шлях від маленького міста на Миколаївщині до головної студії ICTV — приклад того, як мрія, підкріплена працею, перетворюється на професію, а професія — на місію. І поки вона виходить в ефір, мільйони глядачів знають: ранок починається з голосу, якому можна довіряти.
Leave a Reply