Син греко-католицького священника з Ладомирова працював не з переказами, а з грамотами, церковними книгами й урбаріями у Відні, Римі, Ватикані, Будапешті та Кошицях, і 1911 року видав 527 документів з історії Мукачівської єпархії за 1458–1715 роки.
Що відомо про життя й праці дослідника
- Антал (Антоній) Годинка народився 12 січня 1864 року в Ладомирові, тодішньому Земплінському комітаті, нині — територія Словаччини.
- Навчався в Ужгородській гімназії та Мукачівській семінарії, згодом — у Будапешті; 1888 року почав роботу в Угорському національному музеї.
- Наступного року поїхав до Відня в Австрійський історичний інститут; у 1895–1896 роках за стипендією Угорської академії наук досліджував архіви Рима.
- 1896 року опублікував дослідження про Ужгородську унію 1646 року; 1909-го вийшла «Історія Мукачівської греко-католицької єпархії».
- З урбаріїв Ужгородської домінії 1631, 1684, 1685 і 1691 років він вивів: у 1631-му в місті жили 824 особи (без замкових слуг і шляхти), у 1691-му було 10 вулиць і 266 будинків.
- За списками 1690 року 70 мешканців утримували 11 коней, 86 волів, 65 корів, 45 телят, 337 свиней, 42 поросят і 30 овець.
Годинка володів українською, російською, сербською, німецькою, угорською, русинською, середньовічною церковнослов’янською та латиною. Це давало змогу читати джерела без посередників. Урбарії він використовував як господарські описи маєтку: млини, рибні ставки, виноградники, ліси, корчми. Сам характеризував тодішній Ужгород як місто не «панське», а ремісниче й сільськогосподарське. Для чотирьох комітатів Північно-Східної Угорщини він окремо розбирав дані за 1600, 1625, 1648, 1675 і 1682 роки й рахував натуральні повинності та їхню грошову вартість для Ужгородської, Мукачівської та Маковицької доміній.
Він не вважав русинів автохтонним населенням краю до приходу угорців і відносив масове заселення північно-східних комітатів від середини XIII століття, пов’язуючи його з переселеннями з-за Карпат, зокрема з теренів бойків і лемків. Перше русинське поселення за письмовими свідченнями датував 1254 роком — район сучасних Лесної та Чемерного, серед аргументів були згадки про «sepulchra ruthenorum». Грамоту, яку традиційно пов’язували з Федором Корятовичем і заснуванням монастиря Святого Миколая 1360 року, вважав пізнішою підробкою приблизно 1418–1425 років. Становлення Мукачівської єпархії відносив приблизно до 1426–1458 років: у грамоті 1458-го Лука ще настоятель монастиря, а наступник Іоанн уже виступає як єпископ.
Частина рукописів так і не вийшла друком. Значний масив зберігається в Угорській академії наук, окремі матеріали пов’язані з фондами Державного архіву Закарпатської області. У 2026 році Оксана Ферков з Ужгородського національного університету наголосила, що рукописи потребують подальшого опрацювання, а краєзнавчі та джерелознавчі підходи Годинки ще не досліджені повністю.
Залишити відповідь