Сергій Іванович Наєв — генерал-лейтенант Збройних Сил України, Герой України, один із ключових воєначальників, які формували лінію оборони країни з 2014 року і особливо з перших годин повномасштабного вторгнення 2022-го. Він керував Об’єднаними силами у найкритичніші періоди, координував дії на південному напрямку та пізніше очолював тактичні групи на найгарячіших ділянках Донеччини.
Його біографія — це не просто перелік посад. Це історія офіцера, який починав службу ще в радянських військах у Німеччині, а потім побудував кар’єру в українській армії від командира взводу до командувача стратегічного рівня. У 2025 році він знову повернувся на фронт, очоливши тактичну групу «Вугледар», і після завершення каденції продовжує службу.
Сьогодні, у 2026 році, ім’я Наєва залишається символом професійної стійкості та готовності брати відповідальність у найскладніших умовах.
Дитинство, освіта і перші кроки у військовій справі
Сергій Наєв народився 30 квітня 1970 року в Могилеві-Подільському на Вінниччині. Батько, Іван Костянтинович, був кадровим військовим і служив у Західній групі військ у Німеччині. Родина часто змінювала місця проживання, і це вплинуло на формування характеру майбутнього генерала. Він з дитинства бачив військову службу як природний спосіб життя.
Після школи Наєв вступив до Московського вищого загальновійськового командного училища, яке закінчив у 1991 році зі званням лейтенанта. Того ж року він вирушив до Німеччини, де командував мотострілецьким взводом у складі Західної групи військ. Після виведення радянських частин із Німеччини протягом 1992–1993 років перебував у розпорядженні командувача Далекосхідного військового округу.
У травні 1993 року Наєв офіційно перейшов до Збройних Сил України. Почав службу в 7-му механізованому полку 24-ї механізованої дивізії в Яворові на Львівщині. Послідовно пройшов посади командира взводу, розвідувальної роти, начальника штабу батальйону і командира батальйону. Цей період став школою тактичного мислення. Він навчився працювати з людьми в умовах обмежених ресурсів і постійних реформ української армії 1990-х.
На початку 2000-х він уже командував 820-м механізованим полком 128-ї дивізії, а згодом — 28-ю окремою механізованою бригадою. У 2001 році з золотою медаллю закінчив Національну академію оборони України, отримавши кваліфікацію офіцера оперативно-тактичного рівня. У 2006–2007 роках навчався на факультеті підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня і як найкращий випускник був нагороджений Мечем Королеви Великої Британії. Це був рідкісний випадок, коли іноземна відзнака підкреслила рівень підготовки українського офіцера.
За моїм досвідом спостереження за кар’єрами українських генералів, саме така послідовність — від взводу до бригади і далі до стратегічного рівня — формує найстійкіших командирів. Наєв ніколи не «перестрибував» сходинки. Кожна посада додавала йому розуміння, як працює система знизу вгору.
Народився: 30 квітня 1970
Початок служби в ЗСУ: травень 1993
Звання генерал-лейтенанта: 2016
Герой України: 27 квітня 2022
Командування Об’єднаними силами: 2018–2019 та 2020–2024
Участь у війні на сході та шлях до стратегічного командування
У 2014 році, коли почалася війна на Донбасі, Наєв очолив сектор «Б» під час боїв за Донецький аеропорт. Це була одна з найважчих ділянок. Він координував дії підрозділів у умовах постійних штурмів і обмеженого забезпечення. Досвід тих місяців став фундаментом його подальшого підходу до управління: максимальна увага до деталей, постійний зв’язок із командирами на місцях і відмова від формалізму.
З 2015 по 2017 рік він командував Оперативним командуванням «Схід». Саме тоді українська армія переходила від хаотичної оборони до більш системної. Під його керівництвом відбувалися ротації, зміцнення позицій і впровадження нових тактичних прийомів. Паралельно він працював над підвищенням боєздатності підрозділів, які часто страждали від нестачі техніки і підготовлених кадрів.
Наприкінці 2017 — на початку 2018 року Наєв став начальником штабу — першим заступником командувача Сухопутних військ. У березні 2018-го його призначили заступником начальника Генерального штабу, а вже 16 березня — першим командувачем Об’єднаних сил. Він займав цю посаду до травня 2019 року. Після короткої паузи 27 березня 2020 року президент Володимир Зеленський знову призначив його командувачем Об’єднаних сил. Ця посада залишалася за ним до 11 лютого 2024 року.
Типова помилка багатьох аналітиків — оцінювати генералів лише за публічними заявами. У випадку Наєва важливіше дивитися на те, як він будував систему управління. Він наполягав на чіткій координації між різними силовими структурами і на відмові від розпорошення зусиль. У нашій практиці аналізу військових рішень саме такий підхід часто рятує ситуацію, коли ресурси обмежені.
Повномасштабне вторгнення 2022 року: п’ять стратегічних операцій
24 лютого 2022 року Наєв зустрів у пункті управління Сил оборони України. З перших годин він став командувачем Сил оборони — сукупності оперативних угруповань, які безпосередньо вели бойові дії. Під його безпосереднім контролем реалізовувалися п’ять стратегічних операцій на південному напрямку.
Перша — оперативне розгортання військ ще до офіційного початку вторгнення. Друга — забезпечення готовності армії в перші дні. Третя — збереження контролю над Чорним морем і створення мінних загороджень біля узбережжя Миколаївщини та Одещини (рішення, яке він ухвалив на власний розсуд у ніч на 24 лютого). Четверта — збереження боєздатних частин і уникнення їх знищення в перші тижні. П’ята — підготовка умов для подальшої деокупації Харківщини.
Саме тоді Наєв ініціював створення мобільних вогневих груп протиповітряної оборони. Це рішення дозволило ефективніше протидіяти крилатим ракетам і дронам на ранньому етапі війни. У жовтні 2022 року журнал «НВ» включив його до списку 25 найвпливовіших українських військових.
27 квітня 2022 року президент присвоїв Наєву звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Указ підкреслював особисту мужність і вагомий внесок у захист суверенітету. Ця нагорода стала офіційним визнанням того, що система управління, яку він будував, спрацювала в найкритичніший момент.
У ніч на 24 лютого 2022 року Наєв, не маючи офіційного підтвердження від розвідки про початок повномасштабного вторгнення, самостійно віддав наказ про мінування акваторії Чорного моря біля Миколаєва та Одеси. Рішення ґрунтувалося на його внутрішньому переконанні і досвіді.
Звільнення з посади і повернення на фронт у 2025 році
11 лютого 2024 року Наєва звільнили з посади командувача Об’єднаних сил. Після цього він перебував у розпорядженні міністра оборони і виконував окремі завдання. У лютому 2025 року, після публічного інтерв’ю, у якому він говорив про проблеми підготовки до війни, його направили на бойове завдання. Спочатку він очолив тактичну групу «Велика Новосілка», а згодом — тактичну групу «Вугледар» в оперативно-тактичному угрупованні «Донецьк».
Каденція на посаді командира тактичної групи «Вугледар» тривала з січня до 21 червня 2025 року. У прощальному дописі Наєв повідомив, що за цей період силами групи знищено 19 608 окупантів (з них 9692 — безповоротні втрати), 74 танки, 138 бойових броньованих машин, 316 артилерійських систем і 1296 одиниць автомобільної техніки. Після цього виконання завдань у районі було передано одному з новостворених корпусів ЗСУ.
Станом на серпень 2026 року офіційна посада Наєва не розголошується з міркувань безпеки. Він продовжує службу і, судячи з публічних заяв, бере участь у координації допомоги підрозділам на активних ділянках фронту. Такий підхід — коли досвідчений генерал після високої посади знову працює безпосередньо з військами — трапляється нечасто, але саме він дає можливість передавати знання новим командирам.
Практичний нюанс, який часто залишається поза увагою: повернення на тактичний рівень після стратегічного командування вимагає особливої гнучкості. Наєв продемонстрував її, швидко адаптувавшись до нових умов і зосередившись на конкретних результатах, а не на статусі.
Особисте життя, родина і погляди на майбутнє армії
Сергій Наєв одружений. Дружина Наталія Михайлівна працює старшою медичною сестрою променевого відділення військової частини в Дніпрі. Подружжя виховує трьох дітей — синів Дмитра і Владислава та доньку Євгенію. Старший син здобув юридичну освіту і працює в системі Державної казначейської служби.
У публічних виступах Наєв неодноразово підкреслював важливість системних змін у Збройних Силах. Він говорив про необхідність посилення мобілізаційного резерву, покращення підготовки молодших командирів і створення більш гнучкої системи управління. У інтерв’ю кінця 2024 — початку 2025 року він зазначав, що заморозка війни не є реалістичною стратегією, і що Україна повинна будувати оборону з розрахунку на довготривале протистояння.
Один із типових підводних каменів у таких дискусіях — спроба звести все до особистостей. Наєв, навпаки, завжди наголошував на інституційних рішеннях. За моїм досвідом аналізу військових реформ, саме такий акцент дозволяє уникнути циклічних помилок, коли зміна командувача автоматично означає зміну всієї системи.
- 2014 — керівник сектора «Б» у боях за Донецький аеропорт
- 2015–2017 — командувач Оперативного командування «Схід»
- 2018–2019 — командувач Об’єднаних сил
- 2020–2024 — командувач Об’єднаних сил
- Лютий–червень 2025 — командир тактичної групи «Вугледар»
Значення фігури Наєва для сучасної української армії
У 2026 році, коли війна триває вже п’ятий рік повномасштабного етапу, досвід таких генералів, як Наєв, стає критично важливим. Він належить до покоління офіцерів, які пройшли і радянську школу, і перші роки незалежної української армії, і обидва етапи російсько-української війни. Це дає йому унікальне розуміння як сильних, так і слабких сторін системи.
Його підхід завжди відрізнявся поєднанням дисципліни і практичності. Він не прагнув публічності, але й не уникав відповідальності. Коли у 2025 році його знову направили на найскладнішу ділянку, він прийняв це як продовження служби, а не як пониження. Результати роботи тактичної групи «Вугледар» підтвердили, що досвід стратегічного рівня може бути ефективно застосований і на тактичному.
Для молодших офіцерів Наєв залишається прикладом того, що кар’єра в армії — це не тільки підвищення, а й готовність повертатися туди, де найбільше потрібна професійна підтримка. У нашій практиці роботи з військовою тематикою саме такі історії найкраще ілюструють, як формується справжня військова культура.
Сергій Іванович Наєв — один із тих воєначальників, чия кар’єра безпосередньо вплинула на здатність України вистояти у найважчі роки. Його рішення 2022 року, досвід командування Об’єднаними силами і повернення на фронт у 2025-му формують цілісний образ офіцера, для якого служба залишається головним пріоритетом незалежно від посади.
Сьогодні генерал-лейтенант Сергій Наєв продовжує залишатися частиною системи оборони України. Його біографія — це живий доказ того, що професійна військова школа, поєднана з готовністю брати на себе відповідальність у найскладніших умовах, може стати вирішальним фактором для країни, яка захищає свою незалежність уже понад десять років.
Leave a Reply