Скільки статей в конституції україни у 2026 році -

Конституція України в чинній редакції налічує 166 статей, згрупованих у 14 розділів. Ця цифра — не суха статистика, а результат еволюції держави: від сміливого кроку 1996 року до точних коректив, які зробили Основний Закон чутливішим до реалій сьогодення. Кожна стаття тут — це жива норма, що захищає гідність людини, розподіляє владу та тримає країну на курсі правової держави навіть у найскладніші часи.

Оригінальний текст 1996 року містив 161 статтю. Судова реформа 2016 року вилучила три статті старого розділу про прокуратуру та додала вісім нових норм з індексами — 129¹, 130¹, 131¹, 131² та інші. Так з’явилася актуальна кількість 166. Багато матеріалів досі називають 161, бо спираються на застарілі дані, але структура чинної редакції вже давно відображає ці зміни.

Розуміння точної кількості та внутрішньої логіки статей відкриває практичні двері: як громадянину захищати свої права, як юристу аналізувати баланс гілок влади, як державі зберігати стійкість. У 2026 році це знання допомагає орієнтуватися в механізмах, що працюють навіть під час воєнного стану.

Table of Contents

Від 161 до 166: шлях еволюції Основного Закону

28 червня 1996 року Верховна Рада на п’ятій сесії другого скликання поставила крапку в багаторічних дебатах і ухвалила Конституцію. Тоді текст складався з преамбули, 15 розділів та 161 статті. Це був компроміс між різними політичними силами, але водночас — чітка декларація: Україна є суверенною, демократичною, соціальною і правовою державою.

Перші серйозні корективи прийшли пізніше. Політична реформа 2004 року, події 2014-го та особливо Закон № 1401-VIII від 2 червня 2016 року про зміни щодо правосуддя стали поворотними. Розділ VII «Прокуратура» (статті 121–123) виключили повністю. Натомість у розділі VIII «Правосуддя» та XII «Конституційний Суд України» з’явилися нові детальні положення. Щоб не ламати всю нумерацію, їх позначили індексами — 129¹, 148¹, 151² та іншими. Результат — 166 статей.

Ця зміна не просто математична. Вона зробила систему правосуддя прозорішою, ввела механізм конституційної скарги та посилила незалежність суддів. Деякі джерела й підручники досі оперують цифрою 161, бо не врахували реформу або вважають індексовані статті «додатками». Насправді ж вони повноцінні норми з такою ж юридичною силою.

Повна структура: 14 розділів, 166 статей

Основний Закон побудований логічно: від загальних принципів до конкретних механізмів. Ось як виглядає актуальна картина:

№ розділу	Назва розділу	Діапазон статей	Кількість	Короткий зміст
I	Загальні засади	1–20	20	Суверенітет, унітарність, демократія, соціальна держава, державні символи, столиця Київ, пріоритет прав людини.
II	Права, свободи та обов’язки людини і громадянина	21–68	48	Найбільший розділ: громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права, гарантії їх захисту.
III	Вибори. Референдум	69–74	6	Принципи виборчого права, види референдумів, порядок їх проведення.
IV	Верховна Рада України	75–101	27	Статус парламенту, повноваження, порядок роботи, законодавчий процес.
V	Президент України	102–112	11	Повноваження глави держави, порядок обрання, дострокове припинення повноважень.
VI	Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади	113–120	8	Уряд, міністерства, центральні органи виконавчої влади, їхня відповідальність.
VIII	Правосуддя	124–131² (з індексами)	близько 12	Суди, судді, Вища рада правосуддя, конституційна скарга, принципи судочинства.
IX	Територіальний устрій України	132–133	2	Унітарність, адміністративно-територіальний устрій, основи місцевого самоврядування.
X	Автономна Республіка Крим	134–139	6	Статус АРК, повноваження її органів, гарантії територіальної цілісності.
XI	Місцеве самоврядування	140–146	7	Принципи, органи та повноваження місцевого самоврядування.
XII	Конституційний Суд України	147–153 (з індексами)	близько 11	Статус КСУ, порядок формування, повноваження, конституційне провадження.
XIII	Внесення змін до Конституції України	154–159	6	Процедура внесення змін, вимоги до законопроектів, обмеження.
XIV	Прикінцеві положення	160–161	2	Набрання чинності Конституцією, визнання попередніх актів.

Загальна сума дає 166 статей. Розділ VII «Прокуратура» відсутній з 2016 року. Перехідні положення (колишній розділ XV) містять 16 пунктів і не входять до підрахунку статей — вони виконують роль тимчасового «мосту» між старим і новим правопорядком.

Розділ II: 48 статей, що захищають людину

Саме цей блок — серце Конституції. Від статті 21 («Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах») до статті 68 тут прописано майже все, що стосується повсякденного життя. Право на життя, на повагу до гідності, на свободу та особисту недоторканність, на справедливий суд, на працю, на соціальний захист, на освіту, на охорону здоров’я, на екологічну безпеку — усе це не декларації, а норми прямої дії.

Стаття 3 проголошує: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Стаття 27 закріплює невід’ємне право на життя. Стаття 64 дозволяє обмежувати окремі права лише в умовах воєнного або надзвичайного стану і лише на підставі закону з обов’язковою пропорційністю. У 2022–2026 роках ці норми пройшли найжорсткіше випробування і довели свою життєздатність.

Для звичайної людини це означає: якщо права порушено — можна звертатися до суду з прямою посиланням на Конституцію. З 2016 року з’явилася ще й можливість подати конституційну скаргу до Конституційного Суду, коли вичерпано всі інші способи захисту.

Механізми влади: баланс, перевірки та стримування

Розділи III–VI та VIII–XII описують, хто і як керує країною. Верховна Рада (статті 75–101) — єдиний законодавчий орган. Президент (102–112) — гарант суверенітету, територіальної цілісності та додержання Конституції. Уряд (113–120) — вищий орган виконавчої влади. Суди та Конституційний Суд забезпечують правосуддя і конституційний контроль.

Цікаво, що Конституція не просто перелічує повноваження — вона створює систему стримувань і противаг. Парламент може відправити уряд у відставку, Президент може ветувати закони, Конституційний Суд — визнати закон неконституційним. Така архітектура робить систему стійкішою до узурпації влади.

Місцеве самоврядування (розділ XI) та територіальний устрій (IX) додають децентралізаційний вимір. Автономна Республіка Крим (X) — особливий статус у складі унітарної держави, який залишається юридично чинним попри тимчасову окупацію.

Як змінюють Конституцію і чому це складно

Розділ XIII встановлює жорстку процедуру. Звичайний законопроект про зміни потребує попереднього схвалення більшістю і остаточного — двома третинами конституційного складу Верховної Ради. Для розділів I, III та XIII — ще складніше: обов’язковий всеукраїнський референдум. Під час воєнного стану будь-які зміни заборонені.

За майже 30 років Основний Закон змінювали кілька разів: 2004-го (політична реформа), 2019-го (закріплення європейського та євроатлантичного курсу в преамбулі та статтях 85, 102, 116), того ж року — скасування депутатської недоторканності (стаття 80). Кожна зміна проходила через гострі дискусії та політичні баталії, що підкреслює: Конституція — це не просто текст, а суспільний договір, який важко і відповідально переглядати.

Перехідні положення та практичне значення для кожного

Колишній розділ XV містить 16 пунктів, які регулювали перехідний період після 1996 року. Багато з них уже виконали свою роль — вибори 1998–1999 років, формування першого Конституційного Суду, перехід суддів. Деякі пункти досі мають історичне значення або стосуються питань, які не втратили актуальності повністю.

Для громадянина найважливіше — вміти користуватися Конституцією. Знати, що стаття 8 проголошує пряму дію її норм, що стаття 55 гарантує право на оскарження дій органів влади, що стаття 59 — право на правову допомогу. У 2026 році, коли багато питань вирішуються через цифрові сервіси та суди, ці знання стають реальним інструментом захисту.

Конституція України — це не застиглий документ і не просто набір цифр. 166 статей — це 166 цеглин у будівлі, яку народ будує вже майже три десятиліття. Деякі з них перевірені на міцність революціями та війною, інші — на гнучкість реформами. Разом вони утворюють каркас, який тримає країну на шляху до правової, демократичної та соціальної держави. І саме тому знати, скільки їх насправді, — це не просто цікавість, а частина громадянської свідомості.